Повістки надсилатимуть у електронний кабінет призовника
Про «електронний кабінет призовника» (ЕКП), який хочуть запровадити в Україні.
Особливий інтерес викликають слова «днем вручення повістки про виклик до військкомату є … день отримання ТЦК і СП повідомлення про доставку повістки до електронного кабінету».
Одразу виникає купа запитань, без відповідей, звісно.
Що це буде за “електронний кабінет»? Як він буде реалізований? Невже у Дії? А як же обіцянка «в Дії ніколи не буде повісток»?
Ладно, наприклад, це буде окремий новий сервіс. А як зобов’язати людину зареєструватися в ЕКП? А якщо немає комп’ютера? Зламався, в ремонті, загубив? А якщо є лише умовна Nokia 3310? Хтось видаватиме потрібні пристрої? Шось я сумніваюся.
А як буде проводитися ідентифікація особи в електронному кабінеті? Через Дія.Підпис? Через ID.gov.ua? Чи необхідно буде все ж прибути до ТЦК/поліції з паспортом?
А якщо ТЦК відправив повістку в «електронний кабінет» і отримав від нього ж повідомлення про «доставку», – який буде механізм переконатися, що «абонент» ту повістку побачив, відкрив, прочитав і зрозумів? І що це саме він залогінився в кабінеті? А не його, скажімо, дружина, брат, сусід чи росіянський хакер?
І як загалом призовник дізнається про те, що в його електронний кабінет та повістка доставлена? Йому прийде повідомлення на е-пошту? А на яку е-пошту?
У 2020 році вже була спроба запровадити «офіційну електронну адресу”, але нічого не вийшло.
Тобто для початку потрібно якимось чином (яким, до речі?) примусити усіх призовників самостійно зареєструватися в «електронному кабінеті призовника» і самому вказати там свій email, пароль до якого він може «забути», «загубити», продати, можуть вкрасти хакери. От я, наприклад, маю з півтора десятки email-ів, половиною з яких користуюся десь раз на рік.
Державний email-сервіс? Ха-ха. З урахуванням стабільного потоку зламаних держресурів існуватиме велика вірогідність того, що цей сервіс по-любому хакнуть – якщо не запорєбрікі, то якійсь школяр із Марокко. А дані виставлять на продаж в даркнеті. І одного такого прецеденту буде достатньо, щоб вважати такий email-сервіс скомпрометованим. З відповідними правовими наслідками.
А якщо це не державний email-сервіс, то який? Закордонний безкоштовний gmail чи protonmail? Чи якісь інші безкоштовні, які можуть гекнутися у будь-який момент? Бо ж безкоштовно, шо ти хочеш? А якщо безкоштовним email-сервісом приховано володіє ЙР? Механізм визначення реальних власників доступний далеко не кожному.
Ладно, якщо повідомлення з ЕКП будуть приходити, скажімо, у месенджер, то в який? Це теж треба визначати законодавчо. Більш-менш захищені месенджери – всі закордонні, більшість безкоштовні. В яких теж регулярно знаходять вразливості, скачують дані користувачів, а деякі просто зламують.
І зовсім просте питання: якщо у призовника банально немає доступу до Інтернет? В Україні досі є місця, де немає ані стаціонарного, ані мобільного Інтернету. Або людина просто не хоче платити за послуги Інтернет-сервіс-провайдерів чи мобільних операторів?
І хто загалом буде платити: за девайси, за доступ в Інтернет, за мобільний трафік?
Я побоююсь, що у разі прийняття законопроекту на усі ці питання заб’ють міцного прутня (як це часто буває) і тупо створять для кожного громадянина чоловічої статі ЕКП. Знаєш-не знаєш, хочеш-не хочеш, служиш-не служиш, інвалід-не інвалід – нас рать. І також нас рать, що ти не знаєш про факт існування такого кабінету, – ми повістку туди вже надіслали, а тепер ти сам маєш доводити, що «не знав», «не заходив», «немає грошей на Інтернет», «немає сучасного смартфону/комп’ютера» та інші відмазки. Ах, не хочеш доводити? Прекрасно. Блокуємо рахунки, арештовуємо авто, квартиру, вносимо в реєстр боржників, забороняємо виїзд за кордон – сам до нас прибіжиш аж бігом. Або йди в суд (в наш, український суд, ага) і там спробуй щось довести.
Коротше кажучи, ідея «електронного кабінету призовника» виглядає поки що дуже сирою. Можливо, саме поняття зараз приймуть Законом, а підзаконку та сам продукт будуть створювати, скажімо, протягом року після прийняття. Виділять на це скажені мільйони (самі-знаєте-кому), все розкрадуть, на залишки зліплять на колінках якесь лайно, строки подовжать, потім ще виділять кошти, а коли таки запустять – все буде як колись було з Дією, пригадайте: працюватиме через раз, техпідтримка ніяка, безліч проблем з безпекою, правова неврегульованість, ніякого захисту персональних даних, нестабільність доступу і все таке подібне. Ну, і стабільні ризики витоків самої бази даних, куди ж без того.
От тільки Дія, на щастя, поки що (!) не обов’язкова до використання. І тому претензії до неї з боку фахового середовища (читайте «22 гріхи Дії») не критичні для більшості громадян. «Зате зручно ж!» (с).
Тому тепер, слухняні громадяни, переходимо на новий рівень: наступний зручний державний сервіс стане примусовим. Так а шо, 18-20 мільйонів громадян України встановили ж собі Дію, все ж нормально? Зручно ж, комфортно, нічого не давить? Проковтнули, не обляпалися? То чому б тепер ще один додаток не встановити? Ну-ну, давай, не ламайся. Сказав «А» – кажи і «Б».
«Згорів сарай – гори і хата».
P.S.: до речі, вангую нову хвилю фішингу, під час якої шахраї надсилатимуть жертвам повідомлення на тему «обов’язкова реєстрація електронного кабінету призовника, скачайте файл у додатку».
Колаж: Факти
