Полювання на «Ропуху»
ВДК «Новочеркасск» проєкту 775, за кодифікацією НАТО – Ropucha (польськ. жаба), дезінтегрований разом зі своїм вантажем у Феодосії — у будівлі за 700 метрів вибухова хвиля винесла віконні рами, шматки обшивки судна знайшли за півтора кілометра.
Невеликий бонус — навчальне судно УТС-150 також затонуло від детонації. Це як береш пакетик черешень у спекотний день, а тобі дають ще пригорщу. Приємно.
Шкода, що вціліли крани, бо відбувся спрямований вибух, і пірс прикрив від ударної хвилі.
А команда, ті, хто боровся за життя — негативно живі.
Де ще бути екіпажу у своєму порту під час розвантаження, під час тривоги — лише за бойовим розкладом.
Яка сумна новина.
Неважливо, що там було на борту — «калібри», 4400 снарядів чи «шахеди»; важливо, що противник ганяв для цього корабель, але не отримав.
Десяток вагонів вантажу в салют і сам корабель — ракета за півтора мільйона доларів цілком себе окупила.
До речі, скільки реально нам передають крилатих ракет повітряного базування, ми не знаємо; були вже десятки застосувань — по пансіонату, штабу ЧФ РФ, «Аскольду», «Мінську» і підводному човну, масований удар по об’єктах у Бердянську, різні заводи й розташування в Луганську.
Відомо лише, що самим прильотом і вбивством носія «калібрів» «Варшавянки» вартість усього постачання окупилася в рази.
Іде активна бойова робота. Незважаючи на те, що всі Су-24 росіяни двічі знищили у звітах, вони вчора знову приписали собі дві машини — шизофренія як вона є.
І, до речі, бойова робота супроводжується чудовою ситуаційною обізнаністю та розвідкою оперативного рівня.
Просто зараз у Кілен-бухті стоять кілька ВДК на ремонті, але знайшли й знищили той, що віз боєприпаси. Прорвалися через ППО, не було збитих ракет.
Чудова робота.
«Саратов» потонув у Бердянську, там уперше «Новочеркасск» отримав роликами від «Точки». Загинув разом зі своїм капітаном — той помер від опіків. Капітан «Куникова» тоді теж трохи помер.
«Оленегорский горняк» отримав у борт дроном, там 300 кг бойової частини, прийняв тонни солоної води, йому залило машинне відділення, перекосило на лівий борт.
Був би шторм — був би мінус ВДК, але й так це роки ремонту.
Бо двигун там польський, а пожежа й вода роблять моторній групі боляче.
Ремонт однозначно довгий — однокласник «Ямал» вдарився об грецький суховантаж в Егейському морі 2018-го, а вийшов із заводу 2023-го. Усе через брак коштів і запасних частин — усе висмоктує СВО, плюс потрібно клепати поточні ремонти
«Мінськ» отримав Storm Shadow по надбудовах, пожежу і вийшов із чату. На супутникових знімках він у ремонті, усі надбудови зрізані, у цій війні він більше не братиме участі.
«Форбс Україна» оцінював вартість корабля у 110 млн доларів.
«Азов» у поточному ремонті був на 13-му судноремонтному заводі, зараз його перегнали в Новоросійськ, він не боєготовий.
«Шабалін» на ремонті з весни в Пітері. Бо ресурс не залізний. А компетенцій небагато, це польський виріб, збудований у Гданську ще 1985-го.
Усе це були кораблі океанської зони, проєкція сили, «великі білі слони», які мали висадити бригаду ЧФ РФ у будь-якій точці світу.
А виявилося, що стародавні ОТРК рівня хуситів із Ємену, і дозвукові ракети забивають їх, як худобу на бойні. І їхній рівень — евакуація з Адена радянських посольств.
Страждають «Ропухи» й тому, що після вибуху фури на Керченському мосту вантажі подвійного призначення, боєприпаси, різні замовлення для Міноборони йдуть морем — Путін боїться повтору диверсії.
Вибухне знову фура — удар по репутації, мільярди витрат на ремонт.
Тож нехай бігає проєкт 775, а що робити?
Росіяни марять про новий ВДК проєкту 11711, але заклали його щойно 2019 року. У кращому разі 2026-го здають замовнику.
І це Балтійський флот, на Чорному морі поки що закладати страшнувато.
Рік на приймання й навчання екіпажів, а буває і півтора. Загалом, днями, а то й раніше.
Амбіції великої регіональної держави пішли під ніж, натрапивши на дозвукові ракети, «гарпуни» і «нептуни».
Флот РФ, по суті, втратив можливості для десантних операцій.
Частково від бойових втрат, частково вбивши ресурс під час «Сирійського експресу» — коли два авіаційні полки, ПВК «Вагнер» і армійське угруповання висіли на транспортних можливостях, зокрема й десантних кораблів.
Навіть найбожевільніший адмірал не гнатиме з Північного флоту нові судна, щоб знову спробувати в десант — сидять вони тихо і не дерчать.
Бо щоб почати висадку, треба відкрити апарель і перебувати на місці — за допомогою якоря або ходу двигунів на малих обертах.
А тут може й прилетіти від чергової української ланки. І далі підуть F-16, вони носії ПКР і планувальних бомб. І можуть частину бортів використовувати на користь флоту.
Найцікавіше, що попереду момент, коли підуть передачі флоту Сил оборони від партнерів — тральників, корветів, катерів, цілком ймовірно, не лише легко озброєних.
Поки що Франція передає другий лоцманський катер, щоб збільшити перевалку зерна, через Босфор прибувають катери Морської охорони, замовлені в ОСЕА.
Але активно вчаться екіпажі тральників у Британії, а кредит брали не тільки для них — там 8 ракетних 600-тонних катерів, фрегат, бази в Україні.
Звичайно, зараз ми зловили тишу за цим проєктом, зі зрозумілих причин.
Але партнери мають що передати нам — це факт. Це країни, у яких на пару авіаносців більше, ніж у Москви.
Чекатимемо, коли кількість вимпелів у ВМСУ зрівняється з ЧФ РФ. Можливо, не за тоннажем і залпом керованого озброєння. Але починати все одно треба.
Колись це був невеселий жарт. Зараз реальність кількох років, якщо все йтиме, як йде.
Поки що полювання на «Ропуху» триває за планом. До дна за екіпаж «Новочеркасска». Щоб не останній.
