Країні гостро потрібні дорослі
Почитала чергову Марʼяну, подивилася діпфейк Залужного, глянула на інфу про отруєння дружини Буданова… Відчуття – «стадіон», що так весело починався в 2019, триває. Правда, вже не весело.
Але за ним навіть не проглядаються дискусії на теми:
- чи здатне ДССЗЗІ, яке отримає 50 млрд “військового” ПДФО, забезпечити дронами ЗСУ. А від цього прямо залежить боєздатність війська і захист країни.
- хто може забезпечити прорив в розробці сучасних систем РЕБ, що будуть конкурувати з російськими.
- чи здатне ДП «Відновлення України» швидко і ефективно збудувати оборонні рубежі, без яких ми просто можемо опинитися перед загрозою російського прориву.
- хто і як має вже розмовляти з Дональдом Туском і його урядом, аби зняти блокаду українських перевізників і мати Польшу в союзниках, що особливо важливо напередодні переговорів про вступ до ЄС.
- якою має бути команда переговорників від України з ЄС, хто там має бути, аби провести переговори швидко і вигідно для України.
- хто і як буде розмовляти з різними групами впливу в США, які є сьогодні основними союзниками України і без підтримки яких нам буде геть складно втриматися.
- як сформулювати формулу української перемоги так, аби вона гарантувала сталий мир і неповторення російської агресії в майбутньому. І як на мене саме це є головним питанням.
Від дронів і РЕБ залежать ситуація на фронті і життя наших воїнів.
Від лінії оборони – захист країни.
Від переговорників з Польщею і ЄС – наше майбутнє в ЄС або знову повз.
Від США – найбільш вагома підтримка для виживання.
Від НАТО – наша майбутня безпека.
Натомість всі обговорюють Марʼяну… Війна має змусити нас подорослішати, що означає перестати зважати на фріків і діпфейки, натомість розрізняти справді важливі теми і вести щодо них професійні дискусії.
Якщо ці теми не підніматиме громадянське суспільство, то популісти, навіть якщо вони говорять, що «час зняти патерналістські окуляри», і поготів.
Країні гостро потрібні дорослі…
Колаж: Центр прав людини ZMINA
