Про послідовників фаріон і ніцой

Трохи узагальнених спостережень про послідовників і прихильників методів фаріон і ніцой. Не про них самих, а про послідовників. Щодо них самих – це носії системної керованої антиукраїнської пропаганди.

Спостереження 1

Всі оті послідовники таких методів – тупі люди, люди з критично низьким рівнем інтелекту. Наприклад, вони не здатні усвідомити, що суспільний діалог стосується не українізації як процесу, а методів цього процесу, доцільності методів фаріон, їх дієвості та ефективності. Точніше, шкідливості у випадку фаріон.

Для них бути проти конкретних методів, навіть пояснюючи в деталях свою позицію, це бути проти процесу. Ці люди не відрізняють обгортку і суть. Якщо в профілі фейсбуку написано “націоналіст”, значить, націоналіст, і пофіг що цей націоналіст не витягує з рота кремлівську конхвету.

Тому розрізнити складніші речі для них взагалі неможливо, в силу їхнього низького інтелекту. Наприклад, неможливо усвідомити різницю між “вона зробила зауваження військовим, щоб ті вчили мову” і “вона грубо нахамила людям, які захищають країну”. Бо ці “люди” не відрізняють зауваження від тракторного хамства. Тим більше не усвідомлюють різницю між зауваженням друга і тракторним хамством і образами військового (на мовному упередженні) з боку стороннього животного.

Спостереження 2

Виходячи з пункту 1, ці люди – ретрогради, люди з відсталими поглядами на життя, нездатністю розвиватися і з примітивним застарілим світоглядом. І цим вони дуже схожі, до речі, на населення росії, яке живе минулим.

Спілкуючись з ними, ви напевне отримаєте багато псевдоаргументів про Донцова, Бандеру, ще когось. Але вони в силу низьких інтелектуальних здібностей не здатні усвідомити, що час змінився. І що в результаті цієї війни у нас з’являться Герої такого рівня, що в майбутньому затьмарять усіх інших, які були до того. Це буде проявлятися, як тільки з інформаційного поля зникне Зеленський і його фальшива реклама фальшивих заслуг. І це повною мірою проявиться після Перемоги.

Вони не здатні усвідомити, що це в 1960-х говорити українською, будучи кимось вище за простого роботягу, було небезпечно, це в 1980-х говорити українською було позиціонувати себе опозиціонером до радянського режиму, що в 1990-х – це бути в некомфортних умовах серед бандюганської “еліти”. Але в кінці 2023-го індикатори змінилися, і перейти на українську мову (зробивши ТІЛЬКИ це) нічого не означає. Янукович перейшов на українську мову, це не заважало йому зрадити. Зеленський з Єрмаком і Татаровим теж спілкуються українською. І що? Ганя Герман, Кузьма Скрябін, Ніна Матвієнко, Руслана ніколи не говорили російською. І що? Якби ми слухали їх поради українською, ми б давно вже стали частиною нового СССР.

Ні, я жодним чином не кажу, що українізація має бути зупинена, і “нам так добре”.

Просто індикатори безпеки/небезпеки/підозри зараз інші ніж в 1960-х. Не кожен, хто переходить на українську, стає патріотом. Не кожен, хто говорить (поки що) російською, є під підозрою. Для “під підозрою” мають бути інші фактори: російська + РПЦ, російська + висаджувати людей з таксі через мову і т. д. Але російська + ЗСУ – це явно не головний індикатор для підозр чи спроб розказати про “недостатній патріотизм”.

Спостереження 3

Ці “люди” нічим не ризикують у своїх “принципах”.

Тобто умовний бізнесмен, власник ресторану, який вивішує табличку “тут не говорять російською”, ризикує втратити дохід чи його частину через свій принцип. Хтось ризикує втратити колегу, друга, знайомого, навіть родича через принцип. Бо врешті-решт він постає перед вибором: або послаблювати критерії принциповості та робити виключення, або втрачати.

Але ці не втрачають нічого. Бо вони не контактують із реальними людьми в реальному житті і не спілкуються з ними на ці теми. Тобто вони мовчки хавають реальне життя, але голосно пукають у себе на кухні чи в соцмережах. Стверджую це на підставі того, що ці люди зовсім не обізнані в тому, як у реальному житті виглядає дискусія про мову, і наскільки вона відрізняється від інтернету. Для прикладу можна уявити, що було б, якби в реальному житті фаріон сказала військовому те, що каже в інтернеті. З великою долею ймовірності відреагував би не сам військовий, а його україномовні побратими.

Спостереження 4

Ці люди не мають стосунку до реальних проблем, до війни, до допомоги, до волонтерства, до нічого. Чому?

Якби ваші рідні воювали, ви б називали їхніх друзів і побратимів тваринами і манкуртами через мову? Вам би взагалі хотілося починати цю тему?

Якби ви хоч щось робили для армії, мали б хоч якесь співчуття, хоч щось людське, ви б несли таку херню в бік ледве 20-річного російськомовного юнака без ноги?

* це були питання про уявні ситуації, а не про кожного з вас.

Але вони нічого не роблять, нічим не допомагають, ні з ким не спілкуються, тому в їхньому уявному світі їм можна це говорити.

Питав двох пань з фейсбуку, які дуже борються за мову в Україні, живучи в Німеччині. Це не про місце проживання, це про боротьбу, можна жити в Німеччині і бути патріотом України. Питав і пропонував їм поїхати в Україну і сказати їхні припущення про “майбутніх зрадників” в очі російському хлопцю з відірваною ногою і у відповідь отримав прогнозований смайл “горяща жопа” (це я так називаю смайл “посмішка”, який ставлять, коли не хочуть сприймати незручну інформацію, але і відповісти теж не можуть).

Запропонував їм пояснити, на підставі чого вони вважають себе кращими за російськомовних воїнів. Відповіли, що постачають зброю в ЗСУ. Але виявилось, що зброю вони постачають з “наших німецьких податків”. Але на запитання, чим вони тоді кращі за етнічних росіян-запутінців, прихильників АФД, Шрьодера, ліваків, які теж платять “їхні німецькі податки” і фінансують зброю для України, так і не відповіли. Як і не відповіли на запитання, чому вони з “їхніх німецьких податків” фінансували будівництво путінських газопроводів.

Спостереження 5

І головне, що я побачив із цього всього. Всім цим захисникам мови результат не потрібен, їм не потрібно, щоб люди почали говорити українською. Це навіть шкідливо для них.

Шкідливо для них тому, що вони втрачають поле для виправдання себе, для виправдання свого нічого неробіння для України. Якщо всі почнуть говорити українською, то вони не зможуть сказати, що вони робили для України.

Це дуже подібно до “боротьби” Йулі+ОПЗЖ+Свободи проти приватизації землі. Що тільки вони не придумували, які тільки байки. А потім прийняли закон, і у них просто зникло поле для “боротьби” і спекуляцій.

Так само і в цьому випадку. Результат, українізація для них – це зло, бо зникне поле для спекуляцій, і вони не зможуть на фоні власної байдужості та непричетності казати “я трийці років боровсі за мову”.