Євросоюз дав історичний шанс Україні. Попереду спринт і марафон
Складні води
Єврокомісія представила висновки, які при належному прочитанні допомогли б Україні пріоретизувати зусилля на шляху до ЄС. Як мінімум, на найближчому відрізку – у переконанні Європейської Ради вже у грудні.
Навіть цей відрізок не буде легкою прогулянкою. Глава угорського МЗС Сіярто вже наговорив стереотипних звинувачень, формуючи переговорну позицію. Перед тим розговорився словацький прем’єр Фіцо. В Польщі то фермери, то далекобійники заявляють про “порушення їхніх інтересів” українцями. Обсяги допомоги, критично важливої для нас, під питанням. У справах вступу до НАТО не чуємо навіть заяв…
І все це на тлі війни за виживання, яку москва прагне виграти за будь-яку ціну.
Україна не має іншого вибору, ніж іти до ЄС і НАТО. Це питання виживання у найпрямішому сенсі слова, не кажучи вже про те, що це і цивілізаційний вибір, підтриманий понад 80% українців.
Навігація у складних водах вимагає виняткової вправності.
Натомість поки бачимо дещо самовпевнену поведінку влади.
Володимир Зеленський видав указ “Про деякі заходи з підготовки до переговорного процесу зі вступу України до Європейського Союзу” (у двох словах – “усім робити свою роботу”). Заявив у зверненні до українців, що точно знає, що робити…
Але перебіг виконання 7 попередніх критеріїв, не кажучи вже про понад два з половиною роки між травнем 2019 і початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022, не дають підстав для шапкозакидальництва.
Попереду складні часи. У них кожен крок має зважуватись – чи наближає він перемогу над росією і вступ до НАТО і ЄС, а чи затягує в болото імітації, популізму і яскравих, проте порожніх і небезпечних фантазій.
Євросоюз дав історичний шанс Україні. Попереду спринт і марафон
Рекомендації Єврокомісії – це наша велика перемога й історичний шанс, що не траплявся нам сотні років, – повернутися додому у Європу.
Реалізувати цей шанс дозволяє щоденний героїзм чоловіків і жінок в окопах. (ЄК рекомендувала державам Євросоюзу почати переговори про вступ до ЄС з Україною після реалізації низки реформ, про що повідомила голова ЄК Урсула фон дер Ляєн на брифінгу в Брюсселі 8 листопада – ред.).
Рекомендація ЄК є проривною, але Україна потребує консенсусу Євроради
Треба максимально серйозно підійти і до супровідних умов, чесно виконуючи домашню роботу, і до роботи з усіма окремими столицями ЄС, щоб процес не був зупинений на двосторонньому рівні, адже рішення Євроради (про початок переговорів про вступ – ред.) має бути консенсусним.
Тобто Європейська Комісія рекомендує Європейський Раді ухвалити рішення про початок перемовин про членство України у Європейському Союзі. Європейська Комісія, надаючи цей позитивний висновок, дає додаткові рекомендації для України стосовно виконання тих семи умов, які супроводжували рішення про кандидатство.
Переконана, як ми в парламенті, так і в усіх інших гілках влади, а також громадянському суспільстві України всі радіють цій, безумовно, проривній для нас рекомендації.
Це, звісно, надзвичайна швидкість досягнення наступного щабля у взаєминах з ЄС, відколи Україні надано кандидатський статус. Водночас маємо не забувати, що цей шлях ми торуємо, як мінімум, із початку Революції Гідності.
Чи могло вдатися краще на цьому етапі?
Чи могла бути рекомендація ЄК без додаткових завдань і необхідності дороблювати свою домашню роботу?
На мою думку, так.
Із самого початку виставлення цих умов ми чули від наших найближчих партнерів, які щиро вболівають за успіх України в європейській інтеграції, про необхідність виконати ці умови на 120 відсотків.
На жаль, ці заклики не були почуті усіма тими, хто причетний до виконання цих умов і має реальні можливості впливу на реалізацію завдань.
Могло бути інакше, якби, по-перше, ми не займалися самонавіюванням і не переконували себе й українське суспільство (спочатку вже в січні 2023-го року устами голови Верховної Ради), що, мовляв, Верховна Рада зробила все, що від неї очікувалося в рамках виконання семи умов. Якби устами прем’єр-міністра України в березні цього року не звітували про виконання семи умов на весь світ…
Саме проміжна оцінка, так звана вербальна оцінка, на яку, на щастя, погодилася Європейська Комісія, і яку оприлюднила в червні, стала холодним душем та імпульсом для всіх гілок української влади. Ця оцінка дала зрозуміти, що на той момент було виконано тільки дві з семи умови, і примусила всіх мобілізуватися для того, щоб до початку жовтня максимально зосередитися на виконанні всіх завдань.
По-друге, процес виконання цих семи завдань постійно супроводжувався певним самообманом і надією зробити роботу не зовсім так, як того очікували в Європейському Союзі. Це було помітно, зокрема в кількаразовому поверненні до ухвалення фінальної версії Закону про підхід до відбору суддів Конституційного Суду, або, наприклад, у кількаразовому поверненні до голосування щодо повного відновлення електронного декларування; в інших частинах виконання домашньої роботи, – необхідності внесення змін до Закону про національні спільноти і меншини.
По-третє, ми не знаємо, наскільки ефективно використав свої можливості уряд як головний орган, відповідальний за євроінтеграцію, і орган, який може вести перемовини з Європейською Комісією на етапі, коли ці сім умов розшивалися на детальніші пункти, і наскільки аргументовано уряд представляв позицію України стосовно можливості чи неможливості, згоди чи незгоди фіналізувати деталізований план виконання цих семи умов.
Україна має визначити пріоритети для переговорної команди
Розглядаючи рішення Європейської Комісії як спільне досягнення усіх гілок влади і громадянського суспільства в Україні, одночасно вважаю, що це черговий додатковий імпульс, поштовх, якщо хочете – примус для України все ж перестати займатися самонавіюваннями і, засукавши рукави, переходити до наступної стадії нашої взаємодії з Європейським Союзом.
Маємо пройти непросту спринтерську дистанцію до рішення Європейської Ради в грудні й марафонне завдання реальної трансформації країни на найближчі роки.
Маємо уважно вивчити всі деталі звіту розширення щодо України. Не тільки ці кілька рекомендацій, які є на поверхні і які необхідні для того, щоби після ухвалення політичного рішення про відкриття перемовин, були відкриті самі перемовини. Важливо ґрунтовно працювати з повним звітом, оскільки він дає розуміння, в якому напрямку будуть розвиватися перемовини в кожній окремій царині.
Для того, щоб нам вдалося все і у найстисліші терміни, перш за все, потребуємо професійних, знаючих державних службовців на всіх рівнях, як у виконавчій так і в законодавчій гілках влади. Інституційна спроможність має стати тою основою, яка забезпечить наше просування подальшими східцями європейської інтеграції. Маємо спільно пріоритезувати ключові завдання для переговорної команди. Маємо визначити потенційно проблемні моменти і готувати чітку, аргументовану позицію, зрозумілу для партнерів.
Але доки ми перейдемо на цей інший щабель, мусимо спільно пропрацювати з усіма європейськими столицями їхні можливі застереження, або їхні обґрунтовані чи необґрунтовані потенційні перешкоди, які можуть виникнути на шляху до ухвалення рішення про початок перемовин. Тобто принциповим є те, щоб величезна позитивна політична воля і наміри країн-членів Європейського Союзу підтримувати Україну, яка сміливо і вражаюче бореться зі світовим агресором, імперією зла – Росією, щоб ця енергія і ця політична воля перетворилася на рішення про початок перемовин про членство.
Хочу вірити, що спільними зусиллями нам це вдасться, і в грудні 2023 року ми дійсно будемо радіти широко відчиненим дверям для успішного просування не тільки до нашої стратегічної мети, але й мрії українського суспільства – членства України у Європейському Союзі.
Роботи надзвичайно багато, я сподіваюся, що цю унікальну можливість, яку своєю боротьбою з російським агресором дає політикам українське суспільство, Збройні Сили України, ми використаємо максимально ефективно для українських громадян.
Для цього потрібно, щоби політичні гасла повністю збігалися з політичними діями.
