Зеленський – відповідальний лідер чи «наполеон»?
Про Зеленського, Залужного і вибори навесні.
Після публікацій Валерія Залужного в «The Economist», реакції на них Володимира Зеленського конфлікт у найвищому політично-військовому керівництві держави став відкритим. Про ситуацію, що виникла між президентом і Головкомом, вже написала американська преса («The New York Times», 4 листопада).
Для українців протистояння глави держави і командування ЗСУ – вкрай погана новина. Адже настав ключовий момент для розвитку ситуації на фронті та подальшої військової, фінансової й політичної допомоги з боку Заходу, зокрема США.
Для підтримки консолідованої позиції наших союзників ми самі повинні проявити максимальну єдність, згуртованість і спільне бачення шляхів перемоги.
Натомість оточення президента і сам очільник держави вирішили видовищно побити посуд із військовим керівництвом.
Завдання: відновити маневр
Українська влада віддала себе підготовці до президентських виборів навесні 2024 року. Після останніх подій також стало зрозумілим, що оточення Зеленського не задовольняє його образ як «батька нації», який її врятував під час російської агресії. Їм наснилося доповнення цієї характеристики «наполеонівськими» рисами «найвидатнішого воєначальника сучасності», який всупереч генералам добився блискучих успіхів під Києвом, Черніговом, Харковом і Херсоном. Він єдиний гарантує остаточну перемогу. Для цього йому потрібно навести лад серед командування ЗСУ.
І перш за все необхідно «притерти роги» Залужному, якщо взагалі його не позбутися. В офісі вирішили, що статті Залужного до цього ідеально підходять.
Головком констатував, що війна стала позиційною, отже зайшла «в глухий кут». Ситуація на фронті «не патова» – відповів Зеленський.
Пояснення тверджень президента просте: «Росія контролює небо. Ми бережемо наших військових. Просто кидати, як Росія кидає як м’ясо своїх людей, ніхто не хоче… Як побороти це? F-16, треба чекати, коли хлопці навчаться, коли вони повернуться. Коли на фронті є ППО, військові йдуть уперед, використовують техніку».
Фактично президент у стислому викладі переповів основні тези Головкома.
Звідки Зеленський позичив «мудрість»?
Американський Інституту вивчення війни (ISW) підсумував, що «в колонці Залужного йшлося про те, як відновити маневр у позиційній війні, а не про те, що війна зайшла у глухий кут».
Координатор Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі авторитетно заявив, що стаття генерала Залужного – це «один із важливих аргументів, який підтверджує нагальну необхідність подальшої підтримки України».
Отакий із Зеленського вийшов воєначальник «наполеонівського штибу».
Він елементарно не розуміє, що таке позиційна, а що таке маневрена війна. Йому незнайомі уроки «глухого кута» західного фронту Першої світової війни. Кожен, хто вивчав історію, знає, що тодішній «глухий кут» не означав «патової ситуації», бо в листопаді 1918 року німецька армія була змушена капітулювати.
Залужний на пальцях перерахував чинники, які не дають нам повторити стратегію антинімецької коаліції 1914-18 років. Росія має перевагу в мобілізаційному потенціалі, можливостях ВПК та економічних ресурсах.
Коли б его Зеленського було меншим за розмірами, а фаховість його радників більшою, тоді він зрозумів би, що генерал Залужний подав стратегічний пас йому і президенту Джо Байдену. Для розмов з частиною республіканців, які перед тим, як проголосувати за багатомільярдну допомогу Україні, хочуть ознайомитися зі стратегією завершення війни.
Головком таку стратегію представив, у Вашингтоні висловили задоволення і подякували.
Натомість Зеленський прагнув продемонструвати, що у військових питаннях він «мудріший» за генерала Залужного. Але він не пояснив, звідки отримав цю «мудрість» .
Звідки пішло слово «тупик»?
За Володимира Зеленського відповісти вирішило його оточення, зокрема Ігор Жовква, заступник голови Офісу президента:
«На місці військових, – заявив він у «Телемарафоні. – я б, напевно, найменше, що б робив – це б коментував для преси, для відкритої публіки те, що відбувається на фронті, те, що може відбутися на фронті, якісь варіанти. Тому що ми ж тоді полегшуємо роботу агресору».
Драматургія ситуації не вичерпується «роботою на ворога» військових.
«Перед тим, – Жовква прочинив двері дипломатичної таємниці. – як я прийшов у студію, до мене був дзвінок одного з керівників кабінетів лідерів, і вони просто в паніці мене запитують: “А що доповідати моєму лідерові? Ви дійсно в тупику?” Ми цього ефекту намагаємося досягти цією статтею?”».
Тепер ясно, звідки в Зеленського з’явилося слово «тупик». Першим вжив його Жовква, який почув його від «керівника кабінету одного з лідерів».
Саме так розуміє механізми прийняття рішень демократичними країнами, НАТО та ЄС головний радник українського президента з зовнішньої політики.
Виявляється, лідерами керує паніка, бо їхні співробітники неспроможні прочитати з розумінням стратегічний документ із військового планування. Наше щастя, що подібні проблеми відсутні в Білому домі.
Геніальний «цар» і його свита
Заступник керівника ОП не зупинився на переказі життя залаштунків світової політики. Він захотів показати командуванню ЗСУ ази справжньої військової професійності та їхнє місце в державній структурі.
«Ця стаття, – резюмував Жовква. – поставила більше запитань, ніж відповідей. Це перше. Друге – у наших військових теж є свої канали комунікації. Нагадаю про формат “Рамштайн”, де, наприклад, міністр оборони зі своїми колегами з понад 10 держав світу спілкується в тому числі і щодо питань зброї, і того, що нам потрібно».
Мабуть, Ігор Жовква – це випускник військових академій передових держав світу, в нього великий досвід ведення бойових дій у фронтових частинах і Генштабі. І тому його критика документа з військової стратегії має прискіпливо аналізуватися генералом Залужним і його співробітниками.
Я іронізую, щоб показати, наскільки глибоко атмосфера «царського двору» запанувала в кабінетах на Банковій. Геніальний не лише «цар», а й вся його свита.
Під час засідання формату «Рамштайн» міністра оброни супроводжують військові, як правило, разом з першим заступником Головкома. Бо військові доповідають про ситуацію на фронті, стратегію ЗСУ й потреби нашої армії.
Нам треба зробити все, щоб ця практика не змінилася.
Беріть охуєва… калькулятор і рахуйте. «Центральна виборча комісія затвердила орієнтовний обсяг видатків на вибори президента й народних депутатів у 2024 році». Все це буде коштувати Україні аж 9,5 млрд гривень. Норм сума, так?
Навіть не будемо обговорювати той факт, що провести вибори НОРМАЛЬНО в країні, де йде війна, просто неможливо. Ніхто не зніме військових із бойових позицій, щоби вони могли реалізувати своє конституційне право. Це перше. Друге. Скупчення військових на виборчій дільниці – це першочергова ціль для російських ракет.
Що кажете? Голосування через «Дію»? Смішно, так. Хто може гарантувати вільний вибір без примусу, коли умовний Дмитро візьме телефони усієї родини та проголосує за усіх так, як хоче Дмитро?! Або командир роти збере особовий склад і проконтролює (а то підеш у відпустку наступного року), щоби усі підлеглі проголосували за того, кого треба. І ще один важливий нюанс. А хто гарантуватиме, що онлайн вибори не будуть сфальсифіковані? Колективний рот Єрмака та Подоляка? Смішно.
Але то таке. Важливе інше… За цю немаленьку суму можна, наприклад, придбати більше трьох тисяч комплексів важких ударних дронів, які щоночі наводять жах на окупантів. А скільки можна придбати fpv дронів, то вже самі порахуєте. Чи якісних дронів розвідників. Чи… Але так думаємо ми, ті, хто живе з війною. На Банковій, судячи з усього, інші пріоритети. Як переобратися на другий термін, щоби не відповідати за перший.
Колаж: ТСН.ua
