Як у Китаї зник міністр оборони
У Китаї продовжується натуральне кадрове піздяо.
Іншим словом я це не назву. Минулого разу я розповідав вам про зникнення міністра закордонних справ Цінь Гана. Та історія завершилася тим, що після міжнародного скандалу з пошуками Гана КПК нарешті спромоглася заявити, що міністр звільнений. І на вакантну позицію довелося призначати назад колишнього голову МЗС, який вже переїхав у партійні топи. Не те щоб такого ніколи не було в Китаї, але не дуже щоб часто. Причому самого міністра нікому не показали. Що з ним ніхто не знає. Чому не можна було призначити заступника, і не ганьбитися перед цілим світом ніхто не знає.
Тепер у Китаї зник міністр оборони Лі Шангфу. Причому саме що зник. Тобто поки що Китай ніяк не коментує зникнення міністра офіціально, хоча вже два тижні його ніхто не бачив.
Тут невеличкий дисклеймер про те, хто такий міністр оборони в Китаї. На випадок, якщо ви подумаєте, що тут якась елітарна боротьба. Якщо коротко, міністр оборони в Китаї – це ніхто. Довести це дуже просто, бо міністр оборони не входить навіть до складу Політбюро. Не до Посткому Політбюро не входить, а навіть до звичайного складу Політбюро, тобто він не входить навіть в топ-20 китайських керівників. Міністр оборони в Китаї навіть в складі Центральної Військової Комісії (партійний орган керівництва армією) знаходиться за посадою як звичайний член комісії. Не заступник навіть (головою там сам Сі особисто, два заступники – генерали, один колишній міністр оборони, другий кадровий військовий). Тобто міністр оборони в Китаї – це дуже технічна посада, посаду Головнокомандуючого Сі займає знову ж таки особисто. Голова Генерального Штабу НОАК також входить до Центральної Військової Комісії за посадою як простий член комісії.
Тобто лінія підпорядкування така. Постком Політбюро (голова Сі) -> Політбюро (голова Сі) -> Центральна Військова Комісія Політбюро (голова Сі) –> два його зами в комісії –> а далі більш менш рівні – міністр оборони, голова ГШ НОАК, політкомісар НОАК, голова дисциплінарної комісії НОАК. Стати партійним керівником в комісії можна і без того, аби бути міністром оборони або головою ГШ. Так один із заступників Сі в Центральній Військовій Комісії став замом просто з позиції голови Східного військового округу (не дуже вірний переклад, але най буде). Тобто скакнув сходу через дві сходинки з голови округу, оминаючи посаду голови ГШ, політкомісарів або міністра, сходу на заступника голови комісії.
Таких людей замінюють зазвичай дуже легко і без міжнародних скандалів.
Йдемо далі.
Міністр оборони відповідав за закупки для НОАК багато років перед тим, як стати міністром оборони. Але тим не менш він на 100% людина Сі. Як і Цінь Ган, якого називали улюбленцем Сі. Обидва були призначені у березні 2023, коли вже Сі отримав всю повноту влади безсумнівно. Тобто їх призначення навіть торгом ніяким бути не могло. Це технічні люди, призначені вже за часів абсолютної влади Сі. Тому назвати поточну ротацію боротьбою за владу неможливо ніяк.
Перед тим, як зник міністр оброни, зі своїх посад зняли двох генералів НОАК, які відповідали за ракети. Всі кажуть, що ці генерали відповідали за ядерну програму, але це не так. Мова йшла про звільнення керівника та заступника Ракетних Військ НОАК – генералів Li Yuchao та Liu Guangbin. У Китаї, як і в росії, РВСП – це окремий род військ.
Ракетні війська в Китаї відповідають за всі ракети. Можу вам сказати, що з китайською ядерною програмою все окей. Настільки окей, що США ініціювали модернізацію своїх ядерних сил. Питання було не в ядерних ракетах. А в тактичних ракетах. Як і казав раніше, операція Китаю проти Тайваню почнеться з потужного ракетного удару та заходів кібервпливу. Це два основних важеля, які у випадку початку операції визначать, чи зможе Китай перемогти Тайвань за якийсь розумний строк чи ні. Під час перевірки походу з’ясувалося, що удар потужним бути не зможе, бо корупційов. Сі виявився розумніший за пітуна і розповідям в аналоговнети не повірив. Хоча Китаю, до речі, є чим вихвалятися в питаннях ракетного озброєння. Але цього вочевидь виявилося замало.
Питання зовсім не в звичайній корупції. Вона в Китаї, звісно, є, і за неї періодично саджають. Питання в іншому. Під час призначення Сі на фактично пожиттєвий термін була активна бюрократична боротьба серед його оточення, і тоді вивалили весь компромат на всіх, бо всі розуміли, що тепер система не буде більш мобільною. І хто сяде в потяг зараз – буде сидіти там вічно. І міністр оборони Китаю Лі Шанфу в цій боротьбі переміг. Більш того, до того, як стати міністром оборони, Шанфу навіть був головою китайської пілотованої космічної програми (головою цієї програми до нього був як раз перший заступник Сі в Центральній Військовій Комісії). І в космонавтиці також все в Китаю окей.
Питання в тому, що до того, як стати міністром оборони і членом ЦВК Шанфу був головою департамента ЦВК, який відповідав за всі армійські закупівлі. А перед тим став головою Сил Стратегічної Логістики (не знаю, як коректно перекласти Strategic Support Force) та генерал-лейтенантом. А перед тим з 2013 року був головою департамента передових озброєнь НОАК. Тобто фактично 10 років людина відповідала за розробку та прийняття на озброєння новітніх зразків військової техніки. Зокрема ракет. І за розробку кіберзброї він також відповідав, що б не малося на увазі під цими словами.
В Китаї, як ви знаєте, корупції нема, бо за неї розстрілюють. І ось десять років людина оминала будь-якої відповідальності за свою роботу аж доти, доки Сі не вирішив по справжньому повоювати. Під час швидкої (півроку) перевірки виявилось, що простих генералів треба звільняти нахєр, а міністра оборони ховати.
Зараз є повідомлення, що Лі Шанфу знаходиться під розслідуванням Центральної Військової Комісії за корупцію. За це відповідає один із простих членів комісії генерал та колега Лі Шанфу голова Дисциплінарної комісії Чжан Шенмінь. Але треба розуміти, що це навряд чи ініціатива Шенміня, бо його комісія по дисципліні у складі Центральної Військової Комісії підпорядковується одночасно і імператору Сі напряму, і Лі Сі – голові Партійної Комісії з дисципліни, яка за статусом дорівнює Центральній Військовій Комісії. Тобто це не боротьба знизу, це наказ зверху.
Як і минулого разу сталося щось таке масштабне, що просто арештувати міністра оборони і швидко призначити його заступника не вдалося. Скомпрометовано велику кількість людей, і зараз всі будуть намагатися зрозуміти, що сталося і що з цим робити.
Тайвань може видохнути, принаймні на деякий час. Партійна тєлєга десять років із розповідями про аналоговнети вела Китай кудись не туди. Якщо б там було щось маленьке, то зробили б покерфейс та посадили би простих генералів, благо їх вистачає. Міністру б призначили заступника, потім міністр захворів би, і ось вам новий міністр оборони. Але на генералах не зупинилося. І заступника нема з кого призначати. Бо під підозрою в величезному провалі дуже багато людей. І всі ці люди – люди Сі.
Вочевидь 2024 рік, як і 25 та 26 роки, не виглядають зараз як вірогідні дати нападу Китаю на Тайвань. Здається завдати нищівного ракетного удару по Тайваню НОАК не може. І не зможе ще декілька років.
А все чому? Бо у Китаї корупції нема та за неї розстрілюють.
Ну вип’ємо за масові розстріли в Китаї. Бо нам це вигідно, оскільки в момент нападу Китаю на Тайвань про нашу війну всі забудуть.
