Виборчий російський фарс
Московитів на дно – з усіма їхніми ідеями.
На росії триває «єдіний день вибаров» – протягом 3-х днів. Всі цілком логічно засудили і заявили про невизнання імітації «вибаров» на тимчасово окупованих українських територіях.
Але саме дійство привертає увагу й іншими елементами зґвалтування демократії, яких категорично треба уникати, як би комусь не хотілось їх запозичити.
Перше, сама ідея «єдиного дня», усе на купу. Мішанина у передвиборчій кампанії, складний і заплутаний підрахунок голосів… Усе це в будь-якій країні, не лише на рф, підміняє демократичне змагання какофонією і ускладнює контроль за підрахунком голосів.
Друге, проведення виборів у кілька днів. Соцмережі сповнені відео і картинок щасливих московитів, які відкрито віддають бюлетень як треба на «виїзних», «надомних», «поштових» тощо голосуваннях.
Третє, чи не найбільш згубне – так зване “онлайн голосування”. Його значення для «правильного» результату виборів настільки велике, що аж путін у прямому ефірі “проголосував”, демонстративно натиснувши кнопку миші.
Без таємниці голосування, без прозорості та контролю, без гарантій від втручання таке «волевиявлення» заздалегідь робить вибори фарсом.
Принаймні, росіяни ще раз чітко показали, чого маємо уникати в Україні.
* * *
Псевдовибори на росії нагадують ще кілька дуже важливих аспектів.
Про вплив на людей, на прийняття ними рішень і пояснення нелогічних, здавалося б, учинків. Щоб перемогти московського агресора, маємо глибоко розуміти, що там усередині.
Під завісу “єдиного дня голосованія” розглянемо їхні вибори як приклад не інструментального демократичного, а символічно-обрядового дійства.
На росії містичні, магічні та навколо- і псевдорелігійні ритуали загалом мають велике значення. Цими ритуалами, які працюють не на розум, а на відчуття/почуття підданих, росія створює висміювану у нас, але по-своєму ефективну “скрєпу”.
Це – метод утримання нічим більше не пов’язаних елементів в купі. І поки критична частина елементів “в купі” – система функціонуватиме. Тому й “скрєпа”. Особливо вона ефективна, якщо нічого її не підточує в умовах монополії влади на ЗМІ та розвинутої через масову культуру міфотворчості.
Власне церкві, з її особливою і не зрозумілою пересічному підданому обрядовістю, відведене місце у традиційній імперській тріаді “самодєржавіє, православіє, народность”.
Самодєржавіє – монопольна, не оспорювана влада.
“Православіє” (яке давно не має нічого спільного з Православ’ям) – обрядовість, ритуальність, закликання трансцендентного на допомогу “расєюшкє”. Згадуються смішні для нас, але ритуальні для ворога, дописи “воєнкорів” про нібито “особливу силу” московських попів (неначе йдеться про якихось бойових магів чи шаманів).
“Народность” – прославлена масовою культурою начебто “простота”, “щирість”, “чистота” і “душевність” росіян (на противагу “зарозумілим”, “хитрим” і “брудним” “західникам”, які начебто “зіпсували”, зокрема, і нас).
І все це – в обрамленні “скрєп”, які показують сталість і непохитність дєржави, допомогу потусторонніх сил і співпричасність (ілюзію участі) посконного народу.
Одна з таких “скрєп” і формується виборами. Точніше, “виборами” (цей тест взагалі перенасичений “лапками”, бо багато термінів лише за назвою мають відповідник у звичному нам світі європейських демократій, але зміст їх насправді кардинально інший).
Навіщо московитам “вибори”? Сам спосіб їх проведення визначає наперед заданий результат (див. вище).
Глашатай путіна пєсков не постидався у інтерв’ю New York Times назвати російські вибори “витратною бюрократією”.
Звісно, є елемент “зовнішньо орієнтованої ритуальності”: у всіх влада легітимізується через вибори – і на рф так. Але тоді навіщо проводити “вибори” на тимчасово окупованих українських землях? Які до того ж перестануть бути окуповані (як минулого року ЗСУ “обнулили” результати “референдумів”)?
А тому, що вибори на росії – як і колись у срср – це таїнство причетності індивіда (який схиляється визнати авторитет путіна-держави) до «верховної сутності». У російській (радянській) парадигмі цінностей – саме до «влади».
Це не просто «ілюзія причетності» як обман виборців, це саме ритуалізоване дійство “єднання індивіда і влади”. На таких ритуалах, які сприймаються не розумом, а відчуттями (типова язичницька практика) базується радянська (нині російська) держава.
Нинішня росія ритуально наслідує ссср у всьому: пісні, символіка, фрази-кліше-гасла, загарбницькі плани – і використання суспільних і державних інститутів також. Ритуал слугує підтримці критичного мінімуму “єдності з режимом”, ілюзії причетності до “великого спільного”.
Це метод впливу владних технологів на соціум, а не метод зміни і формування влади.
Як це зламати? Так само, як зламався срср. Піддані мають відчути, що обіцяних цілей влада не досягає. Що життя гіршає. І краще з цим монстром не мати справу, а згадати, що “русскіє” – це умовність. А є татари, башкіри, сибіряки чи інгерманданці… – національні, регіональні чи уявні спільноти, які допоможуть зневажити “скрєпи”.
Шлях до цього усвідомлення ще тяжкий і кривавий. Але пройти його доведеться, бо це єдина альтернатива стати частиною тоталітарного ритуалу.
Карикатура: Sergey Elkin
