Ми не бидло? Так поверніть свободу слова в Україну
Ми не бидло.
А знаєте, чому вчора ВР провалила поправку про відкриті декларації? Чому провалили поправку про декларування радників ОП, які фактично керують країною і керівників держпідприємств? Чому в залі такий бардак? Чому там лазять перед трибуною в розтягнутих футболках хакі і не слухають обговорення законів? Чому Резніков вперше за півтора роки прийшов відповісти аж на 3 запитання депутатів і то в день своєї відставки?
Бо там немає журналістів. Там немає ЗМІ. Й ця політична цензура йде саме з Банкової. Ці самі позаштатні радники, які не будуть декларуватися, неформально зустрічаються з журналістами і дають вказівки редакціям. З конвертів фінансують анонімні ТГ, які спотворюють реальність, в тому числі про роботу ВР і опозиції. Й ви всі знаєте прізвища цих радників і радниць, які працювали ще на Януковича.
Найстрашніше, що самі журналісти це толерують. Ніколи не бачила в медіа-топах гнівних постів зі списком тих депутатів, які голосують за закриту роботу парламенту. Які віддали канал Рада в лізинг ОП. Бо ж інакше прийдеться опублікувати прізвища «Голосу» й інших слуг-вчорашніх антикорупціонерів. Нових облич, на які було стільки надій.
Коли журналісти пишуть маніфест «ми не бидло», справедливо вимагаючи прозорості влади, вони чомусь мовчать про своє право на професію. Колись розслідування панів Ткача і Бігуса йшли на Суспільному. Зараз Суспільне не спромоглося видавити з себе в рамках цензурованого марафону новину про заступника ОП, родина якого продає зелену енергію росіянам і отримує з бюджету 320 млн за це. Суспільне проводить пафосні конференції, де вимагає собі фінансування, але не права бути вільним від окрику Банкової.
Без свободи слова вся країна буде бидлом. Безправним, від якого ховають засідання Ради, правду про забезпечення Армії, якому згодовують отруйний брехливий марафон контрольованих каналів. І дивно, що про це всі мовчать навіть тоді, коли президент заговорив про вибори.
Країна, де Шуфрич і досі голова комітету свободи слова, а журналістам це ок і заходить, навряд чи зможе це пояснити військовим, як так? Хіба ми – бидло, аби свободою слова в Україні опікувався Шуфрич?
Поки наша Армія виборює наше право бути в ЄС і НАТО, в тилу будують Білорусь.
Європейська Солідарність зареєструвала постанову про повернення до нормального висвітлення діяльності ВР. Ми не бидло, ми парламент сильної європейської країни з найкращою в світі Армією. Ми не дозволимо більше знищувати парламентаризм на догоду рішалам з Банкової.
Хіба ми – бидло, аби сотні мільйонів гривень ВАШИХ грошей йшли на фінансування каналу Рада, але ВИ не бачили засідання парламенту? Бо так вирішила Банкова. Яка, до речі, не декларується.
Закликаю всіх журналістів підтримати вимогу «ЄС» щодо прозорих засідань ВР, інакше про яку євроатлантичну інтеграцію, боротьбу з корупцією і свободу слова можна говорити?
Ми не бидло? Так поверніть свободу слова в Україну. Вже навіть декларування повернули! А канали включити в ефір не можна.
Прозорість – одна з підвалин ефективного прийняття рішень.
Бо якщо неможливо чи важко приховати, як посадовці щось потягнули, і потім воно сплило у їхніх статках – легше контролювати, щоб не тягнули.
Власне, одна з переваг змагальної демократії – перехресний контроль, заснований на власних інтересах громадських активістів і політичної опозиції. У виграші від цього контролю – все суспільство.
Зараз можна зробити кілька важливих кроків для підвищення прозорості. Саме цих кроків варто вимагати від влади, яка змушена реагувати на суспільні настрої, бо імунітет від критики вичерпується.
1. Довести до ладу відновлення декларування для чиновників.
Зробити публікацію декларацій обовʼязковою і включити до кола декларантів радників Президента, президентського Офісу і його керівництва.
Антикорупційні активісти вимагають від Володимира Зеленського повернути закон про відновлення декларування до ВР із пропозиціями (саме так реалізується в Україні «право вето»).
Подивимось, чи вистачить інстинкту самозбереження на повернення прозорості, а сміливості – на декларування радників.
2. Повернення ЗМІ на балкон і в кулуари ВР.
ППО робить дивá, сьогодні вночі чергову атаку відбито. Міркування небезпеки вже не працюють. Зрештою, у ВР є укриття, де вистачить місця і журналістам.
У нас люблять рівнятись на Черчилля, – так варто згадати, що Парламент у Лондоні повноцінно працював навіть у часи масових бомбардувань 1940-го. Британці досі цим по праву пишаються. Час наздоганяти.
3. Скасувати політичну цензуру.
Увімкнути до цифрового мовлення Прямий, Пʼятий і Еспресо. Це буде знаком, що влада не боїться серйозної розмови. Критиканства і «зради» на каналах немає – всі розуміють відповідальність за країну. А обмеження тем щодо бойових дій уже природно вросли у роботу журналістів.
Якщо міряти на себе «ізраїльський сценарій», то не слід забувати, що в Ізраїлі існує ефективний баланс між відкритою політикою і безпековими (само)обмеженнями.
Пора і нам.
