Незручні діти – шанс нації
До речі, щодо дітей.
Знання – це базова потреба. Це безперечно важливо. Але ще, на що я обов’язково навіть давлю: дитина в сучасній Україні мусить бути незручною і некомфортною особистістю для маніпуляторів різного роду.
Своя думка – чудово!
Здатність казати ні – добре!
Звичка піддавати сумніву чиїсь слова – нехай все це буде.
Навіть наївно, навіть десь нехай доходить до абсурду. Бо спочатку мусить бути такий волелюбний характер – а доцільність чи не доцільність в кожній окремій ситуації ми, дорослі, підкорегуємо. Якщо, звісно, самі є розвиненими особистостями.
Ти можеш бути прекрасним математиком. Знавцем історії, географії. Мати золоті медалі, червоні дипломи тощо. Але одного разу з’являється маніпулятор і веде тебе за собою – на вибори, в глухий кут, на загарбницьку війну (це про рашку). І всі твої розумові здібності перекреслюються твоєю нездатністю побачити, а де ж тут ТИ. А разом з тим – твої цінності. Твоє майбутнє. Твоя країна.
Ми в Україні, на жаль, постійно знаходимося під впливом маніпуляторів. Часто не можемо не те що сказати “ні”, а навіть зрозуміти, що нами маніпулюють. Тому пишу, звісно, суб’єктивно, – треба виховувати незручний характер. Сильний. Прямий. Впертий. В поєднанні з базовими знаннями це дасть нам шанс як нації.
Школа цьому не вчить. Університети цьому не вчать. Більшість батьків це не виховують. Тому і маємо, що маємо. Або самородки, або вишукуємо людей, які як діаманти дають нам приклад для наслідування. Бо найстрашніше, на мій погляд, – це виховати біомасу, якою будуть користуватися. Завжди знайдуться чергові путіни, коломойські та таке інше.
