Вісті з фронтів. 02.09.2023
1. На Бердянському напрямку, судячи зі всього, прийшла у рух 5-а окрема танкова бригада (отбр) противника. Північно-східніше с. Керменчик фіксується пересування декількох груп танків противника по 3-4 машини в кожній (загалом, не меньше 10-12 одиниць). Цілком можливо, це підрозділи 34-ї або 37-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) противника, які висувались у смугу оборони 37-ї омсбр, але, ймовірно, це все ж-таки “бурятские танкисты”.
Якщо це так, то вочевидь противник таки готує щось на кшталт локальної контратаки в районі с. Новомайорське або в районі с. Новодонецьке. За це говорить і нещодавнє розгортання ряду підрозділів 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) тоф-у трохи південніше с. Новомайорське.
На цьому ж напрямку, очевидно, противник, користуючись своєрідною “паузою”, проводить локальне перегрупування сил і засобів по рубежу с. Приютне – с. Завітне Бажання. Сенсом якого є, ймовірно, вивід підрозділів 247-го десантно-штурмового полку (дшп) у резерв або переміщення його у район східніше с. Завітне Бажання (друге ймовірніше).
Таким чином, очевидно, 60-й омсбр противника таки доведеться ще трохи “розширити” свою смугу оборони у західному напрямку. При цьому продовжувати оборонятися у самому с. Завітне Бажання.
Чесно кажучи, я дуже смутно собі уявляю, що ще там залишилося з цієї багатостраждальної бригади, але, судячи зі всього, російське командування вважає це з’єднання практично “безсмертним”. Скоріше за все, її таки “підіпруть” з півдня 136-ю омсбр і дадуть декілька танків зі складу 218-го танкового полку (тп).
Від с. Старомайорське майже до самого с. Приютне, поперек основної дирекції наступу передових підрозділів ЗСУ на цьому напрямку, тягнеться одна дуже довга й достатньо широка лісосмуга. Думаю, саме вона й стане найближчим часом штучною “головною позицію” для всього центру та правого флангу 5-ї загальновійськової армії (ЗВА). Причому противник продовжує утримувати перед її центральною частиною декілька укріпленних позицій північніше неї. Що є достатньо зручним для нього.
За великим рахунком, іншого способу утримати район оборони навколо с. Старомлинівка ніж укріпити його фланги, а також власне стик 5-ї ЗВА із 36-ю ЗВА, для російського командування просто на даний момент не існує.
Однак не думаю, що всі ці “ухищрения” російського командування пройдуть повз увагу українського командування. Зрештою рано чи пізно пауза на Бердянському напрямку закінчиться.
2. На Токмацькому напрямку 201-й мсп противника, очевидно, зараз намагається закріпитися по північно-східній та східній околиці с. Новопрокопівка після відходу з висот північно-східніше цього села.
Але, як на мене, це “методически” не зовсім вдале рішення російського тактичного командування на цьому напрямку. Воно, по суті, об’єктивно зменшує шанси противника утримати першу позицію головного рубежу оборони між Новопрокопівкою та Вербовим. Там зараз два батальйони російських “барсиків” (БАРС- 3 та БАРС – 14 “Сармат”) намагаються на ній утриматися. В них було би більше шансів цього досягнути, якби 201-й мсп відійшов із втрачених висот на їх ділянки оборони, а не в Новопрокопівку. Тим більше що ці батальйони та підрозділи 71-го мсп і так вже у досить складному становищі через те, що правіше них 1429-й мсп ТрВ не утримався на першій позиції головного рубежу оборони.
Звичайно, “головна надія” цієї найбільш “загрозливої” ділянки – 71-й мсп 42-ї мотострілецької дивізії (мсд). Але у цьому сенсі, по-перше, він сам вже, скажімо так, досить порепаний, а по-друге, швидко та “безболезненно” (тобто без шкоди для оборони с. Новопрокопівка) противник може задіяти тут для підсилення хіба що лише 104-й дшп.
Якщо ж спробувати потягнути щось інше, наприклад, 291-й мсп (а я думаю, що це зробити противнику таки доведеться, бо якщо цього не зробити, то ЗСУ просто просунуться до рубежу Пшеничне – Очеретувате, виходячи “на тили” 42-ї мсд), то тоді увесь задум про “контратаку під Копанями” доведеться відкласти.
Загалом, противнику на цьому напрямку зараз конче потрібно виграти час для двох речей:
– Встигнути провести локальне (у сенсі, тактичне) перегрупування сил і засобів з метою “щось суттєве наскирдувати” перед наступаючою тактичною группою ЗСУ у напрямку на с. Очеретувате.
– Дочекатися, очевидно, прибуття якихось більш суттєвих (у сенсі, оперативних) резервів на цей напрямок, наприклад, основних сил 76-ї дшд.
Це можливо зробити лише одним способом. Утримати і Новопрокопівку, і Вербове. Бо, очевидно, командування ЗСУ, як будь-яке інше тверезомисляче керівництво, не полізе “сломя голову” вперед (у сенсі, на південь) без того, щоб до цього не “забезпечити” свої фланги. Тобто воно так чи інакше буде вимушене зав’язати бої безпосередньо як за перше, так і за друге село.
Російські війська поки що “тримають траверс” першої позиції свого головного рубежу оборони на рівні с. Новопрокопівка, але північно-східніше нього вона вже почала “валитися”. Очевидно, що передові підрозділи ЗСУ вже зав’язали бої за с. Вербове, й по “відгукам з місць”, в тому числі по змісту перехоплень, противник там “неприємно враженний” рівнем ефективності та інтенсивності роботи української артилерії. Особливо, комбінацією – “високоточка” + “касети”.
Ну й на завершення буде дещо парадоксальний висновок. Але я зразу попереджаю, він виключно мій власний, трохи дивакуватий, і його не варто розглядати як беззаперечний. Базується він переважно на припущенні, як би я діяв на місці українського командування. Тому практичного, реального в ньому, ну скажімо так, не дуже багато. В ньому більше інтуїтивного.
Зараз кого не послухаєш чи не прочитаєш із фахівців (особливо на ютубі або в “телезі” та інших ЗМІ), всі тільки й говорять про те, що “бої за Токмак будуть важкі”. Так ось, я думаю, що їх найближчим часом взагалі не буде. А основні події розгорнуться у зовсім іншому місці.
Фото: Генштаб ЗСУ
