Вісті з фронтів. 08.08.2023 (відео)

1. На Куп’янському напрямку, очевидно, командування противника вирішило не чекати “успіху під Боровою” й почало активізацію по дирекції с. Лиман Перший – с. Синьківка з метою прорватися на ближні підступи до м. Куп’янськ.

Підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника, підтримані лівофланговими підрозділами 138-ї омсбр спробували прорватися у саме с. Синьківка, одночасно діючи вздовж р. Оскіл з півночі.

Наразі у мене поки немає достовірної інформації щодо результатів цих атак, але судячи з того, що ЗСУ продовжують контролювати с. Синьківка, а противник не просунувся південніше “траверса” с. Калинове вздовж р. Оскіл, особливо успішними ці атаки противника не назвеш.

В свою чергу, 1-й та 15-й мотострілецькі полки (мсп) 2-ї “Таманской” мотострілецької дивізії (мсд) противника, судячи зі всього, готуються також до серії атак з району північно-західніше с. Першотравневе в напрямку на с. Петропавлівка сінхронно з підрозділами з’єднань 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), які діють по напрямку с. Синьківка.

Загалом, у мене навіть і сумніву немає, що ця активізація напряму пов’язана з нещодавніми діями противника по напрямку Сватове – Борова, а також черговим етапом активізації військ (сил) противника зі складу УВ “Центр” на Лиманському напрямку.

Ймовірно, я був правий свого часу, коли у своїх допущеннях і прогнозах приблизно місяць тому стверджував, що командування противника обов’язково узгодить і сінхронізує дії військ УВ “Запад” та УВ “Центр” щодо своїх наступальних дій у рамках так званого “большого плана генерала герасимова”.

Принаймні три події опосередковано про це свідчать:

– Зупинка наступу противника по напрямку на м. Борова (противник зараз зайнятий перегрупуванням своїх ударних тактичних груп на цьому напрямку), підрозділи 15-ї, 21-ї та 30-ї омсбр противника зараз явно “переосмысливают” події в районі с. Надія, с. Нововодяне, с. Джерельне та с. Новоєгорівка.
– Активізація 1-ї гв.ТА та 6-ї ЗВА противника безпосередньо на Куп’янському напрямку, в тому числі в районі с. Новоселівське по напрямку на с. Берестове та південніше селища силами 7-го мсп та 27-ї омсбр противника.
– Відвідування самим генералом герасимовим ПКП (передового командного пункту) УВ “Центр”, що так “випадково” збіглося з черговою серією активізації наступальних дій цього угрупування після нетривалої зупинки.
У цьому сенсі, очевидно, у противника явно щось “не зовсім” складається. Інакше “геніальний штабіст герасимов” не приїхав би особисто “роздавати волшебного пенделя” своїм підлеглим зі складу УВ “Центр” (якому, судячи зі всього, у його плані була відведена основна роль), а пив би мохіто в своєму кабінеті у Москві, не ризикуючи викликати на свою мордяку “сильно выпивающего комбайнёра” приліт якогось “випадкового” Хаймарса…

До речі, про Боровський напрямок. Протягом попередніх 2-х діб передові підрозділи ЗСУ зуміли не тільки “стабілізувати” плацдарм противника на р. Чорний Жеребець, а й суттєво його скоротити по напрямку на с. Кармазинівка.

Й судячи зі всього, для передових підрозділів 21-ї омсбр противника це було досить несподівано. Особливо після того, як вони до цього здійснили вдалий “стрибок” за річку. “Ой, не зря герасимов приезжал, ой, не зря…”.

2. У другій частині огляду спробуємо розібратися у подіях, що відбуваються на стику 2-х російських армій зі складу Східного воєнного округу (Сх.ВО), які “тримають оборону” на Бердянському напрямку – 5-ї ЗВА та 36-ї ЗВА, і які були ЗАЗДАЛЕГІДЬ зосереджені та розгорнуті противником у смузі оборони 58-ї ЗВА УВ “Восток” ще до початку українського наступу.

Отже, протягом 2-х минулих діб противник на Старомлинівському напрямку досить активно відреагував на події, які продовжували негативно для нього розвиватися на відтинку між с. Приютне та с. Завітне Бажання (це ліворуч від Старомлинівського вузла його оборони, для нас, відповідно, це праворуч від основної дирекції наступу). Реакція ця вилилась зразу у декілька дій з боку противника, зокрема:

– Невгамовний 247-й десантно-штурмовий полк (дшп) росіян зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) спробував знову “контратакувати” в обхід із західного боку с. Старомайорське.
– В районі с. Приютне підрозділи 394-го мсп противника (або, краще сказати, те, що від нього залишилось) при підтримці 71-го мсп противника також спробували відтіснити передові підрозділи ЗСУ північніше селища, бо ситуація там стала для противника “нестерпимой” (воно й зрозуміло, ЗСУ практично заблокували це село якщо не з 3-х, то принаймні з 2-х сторін так точно).
– Ну й на ділянці оборони 60-ї омсбр, підтягнувши “відпочивший” батальйон якихось донецьких ментів-колаборантів під назвою “Каскад”, противник спробував контратакувати східніше с. Урожайне.

Всі три спроби закінчились для противника безрезультатно.

Але з цього приводу варто сказати наступне. Якщо перші дві спроби були більш-менш адекватні, аргументовані та мали цілком реальні підстави, то у випадку з с. Урожайне цього не скажешь. Там, взагалі, не зовсім зрозуміло – чого саме сподівався досягнути противник? Тим більше атакуючи “кудись у бік” у північно-східному напрямку, щоби що?

Я би зрозумів, якби противник атакував з Урожайного на Старомайорське (нехай навіть через річку), в цьому був би якийсь тактичний сенс, але у зовсім протилежному напрямку, кудись “у порожнечу” – досить дивно.

Результат цих “странноватеньких” дій противника не примусив себе чекати. Судячи зі всього, передові підрозділи ЗСУ самі зайшли в Урожайне одночасно з півночі та заходу (так, саме через ту саму річку Мокрі Яли).

А загалом, ймовірно, командування противника вже усвідомило, що найближчим часом доведеться полишити район Приютного, Урожайного та Завітного Бажання та спробувати оборонятися на рубежі Новозлатопіль – Ремівка – Володине – Старомлинівка – Керменчик.

До речі, 34-а омсбр противника, передові підрозділи якої ще донедавна ошивалися в районі південно-західніше с. Приютне, вже перемістила свої основні сили на відтинок між с. Ремівка та с. Володине явно не “просто так”.

За цей варіант говорить і той факт, що противник ВЖЕ зосередив і розгорнув по вище вказаному рубежу другий ешелон частин і з’єднань, поки не задіяних або частково задіяних у боях північніше нього, зокрема (зліва на право):

– 143-й мсп,
– 34-у омсбр,
– 336-у окрему бригаду морської піхоти (обр МП),
– 136-у омсбр,
– 218-й танковий полк (тп),
– 5-у окрему танкову бригаду (отбр).

Північніше, “перед ними” продовжують діяти:

– 394-й мсп (точніше те, що від нього залишилось),
– 71-й мсп (вже пережив, як мінімум, два поточних масштабних доукомплектування),
– 247-й дшп (“стачується” у безрезультатних контратаках із реактивною швидкістю),
– 60-а омсбр (вже суттєво порепана),
– 37-а омсбр (більш-менш жива),
– 131-й мсп (також, більш-менш живий).

Загалом, судячи з розподілу резервів противника (а також основних його сил і засобів), його командування впевнене, що саме на Бердянському напрямку ЗСУ наносять головний удар. Ну, думаю, найближчі 2 тижні внесуть певну ясність у це питання.

Фото: Генштаб ЗСУ