Шуфрич став надто токсичним для монобільшості
Історія з Шуфричем на чолі комітету свободи слова виглядає настільки дико, що навіть самі слуги, ховаючи очі, це визнають. Але слуги своїх не кидають і планують зберегти Шуфричу обличчя, взагалі ліквідувавши комітет і приєднавши його до комітету з прав людини.
Є в цьому щось до біса символічне. Навіть в часи темників Медведчука і цензури Януковича парламентський комітет свободи слова очолювали яскраві представники меншості, які разом із віце-спікерами від опозиції жорстко і голосно виступали проти політичної цензури, захищаючи право журналістів на професію.
Слуги напочатку цього скликання ліквідували комітет у справах ветеранів, хотіли ліквідувати комітет євроінтеграції і обʼєднати його з комітетом закордонних справ (тільки тиск «ЄС» це зупинив) і обрізали функціонал комітету свободи слова, передавши питання інформаційної політики гуманітарному комітеті Саши Ткаченка. Це про пріоритети влади.
А в самому комітеті свободи слова зараз троє депутатів – Шуфрич і двоє слуг. То ж не гріх і закрити таке нещастя.
Європейська Солідарність категорично проти знищення свободи слова. Ми за перезавантаження комітету, який має захищати свободу медіа і журналістів, ключові принципи демократичного європейського суспільства.
Зареєстрували з Артуром Герасимовим проєкт постанови №9584 про розширення компетенції і повноважень комітету з питань свободи слова, як це завжди було в українському парламенті , до приходу слуг.
Україна визначила свій конституційний курс – членство в ЄС і НАТО. Як Київ збирається туди йти з політичною цензурою, марафоном, темниками, чорними списками на опозицію, забороненими темами, відсутністю плюралізму?
Українському парламенту потрібен зубастий, компетентний, професійний, європейський комітет свободи слова. Без Шуфрича!
Й вимагаємо одночасно відкликати Шуфрича з голови комітету, цю постанову ми давно зареєстрували. Повернути комітету його функціонал і обрати професійного керівника.
Нестор Шуфрич став надто токсичним для монобільшості, хоч і так він прямо «довгожитель» як для найвідданішого соратника Медведчука.
Та замість того, щоб позбутися Шуфрича і опзж, монобільшість планує… позбутися Комітету з питань свободи слова.
Цей комітет у ВР працював в найскладніші часи – за цензури Кучми-Медведчука і Януковича-Льовочкіна. І був майданчиком, де принаймні можна було підняти проблему прав журналістів і їх можливості працювати. За результатами цих обговорень злочини проти журналістів були криміналізовані. А спроби цензури після розголосу інколи вдавалося відкочувати назад.
З 2019 року в комітету майже не лишили повноважень і де-факто спробували маргіналізувати. Шуфрич цьому явно допоміг, коли клеїв рота скотчем за російську пропаганду на медведчуківських каналах, але «не помічав» відключення українських каналів і відвертої цензури.
Тепер комітет хочуть ліквідувати. За непотрібністю вочевидь. А свободу слова просто хочуть передати комітету… з питань прав людини. Це є повним нонсенсом, адже там точно немає людей, що мають компетенції в інформполітиці і в жодній (!) європейській країні ці сфери не обʼєднуються в профільні комітети. Швидше права людини обʼєднуються з юстицією, а свобода слова – з інформполітикою.
Так було в минулому скликанні, і тоді комітет точно був одним з лідерів формуванні цієї сфери. Ініціативою комітету були і обмеження російського інформаційного продукту. І квоти на радіо, і квоти на телебаченні. І підтримка українського книгодрукування. І роздержавлення. І гарантії незалежності суспільного мовника. І вдосконалення захисту прав журналістів, і ще багато чого. Це був відкритий майданчик для індустрії, журналістів, громадських активістів і просто зацікавлених осіб.
Зі мною як головою комітету судився Медведчук, вірніше, його посіпака Німченко, що теж досі спокійно на роботі в Раді за захист журналістів і запит звіту силовиків про це. Словом, було багато всього, що не подобалося проросійським силам, але призвело до суттєвих змін в українському інформпросторі.
Що таке ліквідація комітету зараз? Це фактичне визнання перемоги цензури над свободою слова. «Нема про що говорити, бо нема ніякої свободи слова» – ось що це. Хоч саме свобода слова є одним із важливих критеріїв, які треба виконати для початку переговорів з Європейським союзом про членство, і це мегаважливо.
Хоча насправді в цій царині є що робити. Нещодавні рекомендації Європарламенту чітко вказують на неможливість обмеження свободи слова та преси навіть за особливих умов, тобто воєнного стану. Тому нам, очевидно, варто:
– Розробити і ухвалити закон Про воєнну цензуру. Можливо, за прикладом Ізраїлю, коли узгодження інформації відбувається саме з військовими і лише щодо воєнних тем. Але не політичних і взагалі усіх, як це є сьогодні в Україні у випадку з марафоном. Його щоденно курує Мінкульт з погодженням тем і навіть гостей. Це пряма цензура. І вона має бути заборонена у відповідності до норм Конституції.
– З марафоном треба закінчувати. Відсутність альтернативної точки зору і критичного мислення творить суспільство пропаганди. Що це таке? Достатньо подивитися на росію і росіян. Виходити з цього стану може бути важче, ніж ми очікували.
– Інформаційний воєнний марафон треба залишити Суспільному мовнику, що єдиний має фінансуватися з держбюджету захищеною статтею.
– Російськомовний телеканал Фрідом має стати іномовленням і доносити позицію України англійською, іспанською, арабською чи тими мовами, які ми визначимо пріоритетними, але англійською точно. Нагадаю, ця реформа була вбита нинішнім комітетом інформполітики і монобільшістю.
– Медіаринок має лишиться ринком. І жити за рівними умовами, а не як нині, коли частина олігархічних каналів отримує величезне фінансування з бюджету, а невеликі канали виживають як можуть, та ще й з тотальними обмеженнями.
– Незаконні відключення від цифрового мовлення мають негайно припинитися. Канали повернутися до мовлення в цифрі, а винні за ці дії понести покарання.
– Доступ журналістів до засідань уряду та парламенту може бути обмеженим, але не забороненим! Контроль четвертої влади не треба намагатися вбити остаточно. Це погано закінчиться.
– Парламентський канал Рада має перестати бути ручним інструментом Банкової, а має стати повноцінним парламентським каналом, як це є в ЄС.
Це все про демократію і європейські стандарти. Якщо вони нам не важливі, то за що боремося?..
Часом з водою можна вихлюпнути дитину. Тут разом із Шуфричем прагнуть викинути цілий комітет і, головне, його сферу відання, яка насправді має неймовірно суттєве значення для правильного вектору країни. Недарма в США це перша правка Конституції, а в усіх нормальних країнах пресу називають Сторожовим псом демократії. Вбити цього «пса» означає знищити демократію.
P.S. До речі, щодо Шуфрича так поспішають саме тому, що, за моєю інформацією, проти нього порушено декілька кримінальних справ, в тому числі і по статті «державна зрада». Нагадаю, його соратника Рабіновича навіть заочно арештував суд за «поширення наративів держави-агресора». Наративи у них з Шуфричем були відверто схожими.
