Людина української Перемоги

Головнокомандувачу ЗС України / CinC AF of Ukraine Валерію Залужному сьогодні 50 років.

Командир, який зміг стати другом і зразком для кожного солдата, щиро, без паркетщини.

Залізний генерал, про кого я за 500 днів війни не чув жодного поганого слова. І це найважливіші дні з тих 50-ти років, які йому виповнилися сьогодні.

Людина залізної волі і високої честі. Людина української Перемоги.

Хай пребуде з вами сила! Честь маю!

З днем народження, пане Головнокомандувачу!

Смертельно небезпечні для нації часи дають шанс великим людям. Але справжня велич – скористатися шансом, доклавши нелюдських зусиль.

Дякуємо, пане Генерале! Українська Перемога попереду – і складається вона з перемог, уже здобутих Вами і Збройними Силами під Вашим командуванням.

Многая літа! Здоровʼя і сил, Головнокомандувачу ЗС України / CinC AF of Ukraine Валерій Залужний.

Приблизно дві третини сьогоднішньої вранішньої стрічки складають привітання генералу Залужному з ювілеєм. Стрічка аж бринить вдячністю і захватом. Це дуже приємно й заспокійливо бачити. Бо засвідчує – є щось і хтось, здатні об’єднати наше розшарпане невротизоване суспільство, є беззаперечні авторитети, надійні, як скеля.

Ну і дійсно, Залужний у своїх нечисленних публічних проявах виступає як справжній лицар без страху й догани. Просто у всіх, від глибоких і ваговитих текстів, скупих символічних жестів – і аж до смішного шеврону. Жодної фальшивої ноти, все – тру.

І знаєте що? Крім очевидних причин захоплюватися нашим генералом хочу ще звернути увагу на ще одну грань “феномену Залужного”. Особисто мені він повертає віру в нормальність нашого світу. Ну бо дивіться – його беззаперечний авторитет ґрунтований на сутнісних речах. Він не є наслідком медійності, не є продуктом розкрутки, інформаційних технологій чи штучного надимання через соломину. І водночас не є наслідком статусу як такого, тобто не створений силою соціальної інерції.

Ні, за ставленням суспільства – неупереджена оцінка справ і навдивовижу прониклива оцінка особистості.

Ну тобто суспільство все ж таки здатне бачити крізь полуди, розумієте? І це дещо повертає віру в людство. Втім, як і сам факт існування генерала Залужного. 🙂

Традиційно треба щось побажати, причому бажано не надто егоїстичне, не в стилі “будь нам всім здоровенький”. Ну тут таке – що не побажай, воно, здається, більшою мірою нам всім, ніж самому ювілярові. 🙂

Зичу уроденнику, аби йому завжди вистачало сил на те, що робить його щасливим.

Мільйони українців вважають, що ми нарешті дочекались свого Дуайта Ейзенхауера або Шарля де Голля. І я більш чим підтримую таку думку!

Але зараз, тут на війні, офіцери та солдати часто називають його просто… Дядя Валера! І це, як на мене, говорить про шалений рівень довіри та поваги!

Вітаю з Днем народження залізного генерала, Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного!