Вісті з фронтів. 08.07.2023
Сьогодні про так звану “Группировку прикрытия границы” зі складу угрупування військ (УВ) “Запад” противника.
Як відомо, ця частина УВ “Запад” складається з трьох так званих оперативних груп (ОГ), кожна з яких прикриває визначений напрямок. Відповідно, це – ОГ “Брянск”, ОГ “Курск” та ОГ “Белгород”.
Основу всіх трьох ОГ складають війська (сили) Західного воєнного округу (ЗВО) зс ри-фи, він же УВ “Запад” + формування територіальних військ (ТрВ). Загалом Угрупування прикриття кордону налічує у своєму складі:
– особового складу (о\с) – 26 525 в\сл,
– танків – до 134 одиниць,
– бойових броньованих машин (ББМ) всіх типів – до 392 одиниць,
– артилерійських систем (калібром 100-мм і вище) – до 488 одиниць,
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – до 46 одиниць.
Тепер конкретно, по кожній ОГ:
1) Оперативна група “Брянск”(командний пункт (КП) – район м. Стародуб):
– мотострілецьких полків (мсп) ТрВ – 1,
– окремих батальйонів – 9 (з них мотострілецьких, повітряно-десантних – 5, стрілецьких – 4),
– вогневих батарей польової артилерії та РСЗВ – 7 (з них самохідно-артилерійських – 3, гаубично-артилерійських – 2, реактивно-артилерійських – 2).
Загальна чисельність особового складу – понад 7 тис. в\сл.
2) Оперативна група “Курск” (КП – район м. Рыльск)
– мсп ТрВ – 2,
– окремих батальйонів – 10 (з них мотострілецьких, танкових, повітряно-десантних та десантно-штурмових – 5, стрілецьких батальйонів – 5),
– окремих тактичних загонів військ спеціального призначення (СпП) – 1,
– вогневих батарей польової артилерії та РСЗВ – 12 (з них зведена артилерійська тактична група (ТГр) – 1, самохідно-артилерійська – 1, гаубично-артилерійська – 3, реактивно-артилерійська – 2, протитанково-артилерійська – 4, окрема мінометна -1).
Загальна чисельнсть о\с – понад 8.5 тисяч в\сл.
3) Оперативна група “Белгород” (КП – район с. Борисовка):
– мсп ТрВ – 1,
– окремих батальйонів – 15 (з них мотострілецьких – 8, стрілецьких – 7),
– артилерійських дивізіонів – 5 (з них окремих гаубично-артилерійських – 1, окремих протитанкових артилерійських – 4),
– окремих вогневих батарей польової артилерії та РСЗВ – 20 (з них самохідно-артилерійських батарей – 4, гаубично-артилерійських – 7, реактивно-артилерійських – 1, протитанкових артилерійських – 😎,
– окремих зведених тактичних загонів (до батальйону кожний) – 4.
Загальна чисельність о\с – понад 10.7 тисячи в\сл.
Таким чином, маємо на своїх кордонах розгорнуте на території трьох прикордонних російських областей формування армійсько-корпусного рівня (за сучасними російськими стандартами), яке має на озброєнні більше як півтисячі танків та ББМ і достатньо потужну артилерійську складову.
Звісно, що для такого широкого фронту цього замало, аби організувати та провести якусь глибоку наступальну операцію оперативного рівня. Тим більше що все це угрупування прикриття кордону “розмазане” по ньому більш-менш рівномірно, мабуть, за виключенням Білгородської області.
Однак було би достатньо наївним вважати, що ці ОГ є виключно пасивними й сконцентрованими лише на обороні власного кордону. На моє глибоке переконання, у випадку різкої й масштабної активізації їх “колег” зі складу УВ “Запад” на сусідньому напрямку (так, я маю на увазі Куп’янський напрямок) всі ці російські батальйони “прикриття кордону” з високою долею ймовірності також “прийдуть у рух”, нехай навіть із обмеженими завданнями тактичного рівня.
Сенс цих дій, скоріше за все, буде полягати у “розтаскуванні” на цих напрямках наших сил і засобів (особливо це стосується резервів) з метою не дати українському командуванню можливості належним чином відреагувати на гіпотетичний наступ противника на Куп’янському напрямку.
Це найбільш очевидний та адекватний спосіб дій цих сил і засобів противника у випадку початку реалізації того самого “великого плану генерала Герасимова”.
Навіть якщо “вивести за рамки” територіальні війська противника й так звані “стрілецькі батальйони” (з обмеженим рівнем боєздатності), відносячи їх до сворідного “резервного компонента”, то й тоді на кожному з вище зазначених напрямків противник ВЖЕ має принаймні по 1-2 умовно-розрахункових кадрових бригад (за умови, що в кожній з них по 3 батальйони), включаючи підрозділи повітряно-десантних військ (пдв), а на Харківському напрямку їх взагалі майже 3. Хто забув, нагадаю, за сучасними російськими нормами 2-3 бригади цілком можуть складати загальновійськову армію.
Так, на сьогоднішній день прямої загрози відновлення активних наступальних дій противника у напрямку районів м. Суми чи м. Харків немає так само, як і в напрямку на м. Чернігів.
Інакше ми би побачили суттєве нарощування обсягів сил і засобів противника на відповідних напрямках у прикордонні, а головне, їх КОНЦЕНТРАЦІЮ (зосередження). Іншими словами, противник почав би процес оперативного розгортання відповідних ударних угрупувань (цього поки не відбувається). Але це зовсім не означає, що ті війська (сили) противника, які ВЖЕ розгорнуті у прикордонні, не здатні до того, щоб розпочати “пакостити на дрібному (тактичному) рівні”.
Тим більше що на всіх цих напрямках, особливо по дирекції на м. Суми та м. Харків росіяни ведуть активну диверсійно-розвідувальну діяльність, одночасно регулярно обстрілюючи наше прикордоння артилерійським вогнем і завдаючи ударів із повітря. До речі, саме тут діють підрозділи та групи, мабуть, самого елітного формування російського війська – 322-го Центру Сил спеціальних операцій зс ри-фи “Сенеж”.
Тож, підсумуємо…
Від м. Суми до російського кордону в середньому 22-23 км, від околиць м. Харків і того менше – десь 18-20 км. Зрозуміло, що у випадку будь-якого “прориву” військ противника на цих напрямках це не та відстань, яку вони не зможуть подолати “одним ривком”.
Тому, очевидно, українському командуванню так чи інакше доводиться тримати на цих напрямках визначений комплект військ (сил), щоб принаймні нівелювати цю гіпотетичну загрозу.
В цьому контексті ключовими питаннями стосовно впливу всіх цих нюансів ситуації у північно-східному “куті” ТВД на ситуацію як у загальному (стратегічному) сенсі, так і стосовно ситуації в інших окремих (особливо сусідніх) операційних зонах є:
– точний розрахунок потрібних сил і засобів, які необхідно тут тримати (бо буде погано у двох випадках – якщо “переборщити” й якщо “недоборщити”),
– дуже якісна розвідка ситуації у прикордонні противника, причому з дуже високим рівнем оперативності, прогавити момент якихось значних змін у оперативному шикуванні військ противника на цих напрямках, їх структурі або місць розгортання та зосередження буде вкрай небезпечно.
– якість управління та взаємодії між елементами СОУ, розгорнутими на цих напрямках, інакше негативний ефект від гіпотетичного переходу військ противника від положення “прикриття кордону” до положення “давайте знову захопимо Вовчанськ” може виявитись більш ніж очікуваним.
