Санкції на часі. 11.06.2023
Коли 24 лютого 2022 року путін оголошував війну цивілізації, серед його марення проскочило кілька тез, які дозволяють зрозуміти поведінку агресора.
Цілий пасаж був присвячений декомунізації і погрозам створити Україні «справжню декомунізацію».
Під час обстрілів української критичної інфраструктури московитські пропагандисти верещали, що зруйнують усе, збудоване за срср, бо, як їм видається, відбудувати Україна буде не здатна.
Підрив греблі Каховської ГЕС, погрози Запорізькій АЕС, екологічна катастрофа в окупованому Донбасі і Криму цілком вкладаються у цю логіку. «Випалена земля», «деіндустріалізація», «вбомбити у кам’яний вік»… агресори скрізь діють за схожими лекалами.
Щоб попередити руйнування і зменшити ціну повоєнної відбудови, московитів слід налякати наслідками, які переважать для них хворобливе задоволення від плюндрування України.
Одним із засобів є притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності вождів, конфіскація активів і нагла загибель для виконавців. «Бавовна» в тилах і загибель зрадників і бонз просувають останній пункт. А щодо інших – потрібна спільна дія союзників України.
Останніми днями бачимо рух і у цей бік.
До Конгресу США представниками обох партій – Демократичної та Республіканської, внесено законопроект про визнання росії державою-спонсором тероризму.
Рада ЄС запустила процес узгодження директиви про спрощення конфіскації заморожених російських активів.
А більшість суддів Міжнародного суду ООН ухвалили рішення про залучення 32 держав до позову України проти росії через порушення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
І далі ж буде.
