Розумна торпеда Storm Shadow (відео)
Про ракети, мінеральну воду та “белое солнце пустыни”.
Франко-Британська крилата ракета повітряного базування КРПБ типу SCALP-EG, вона ж – Storm Shadow (британська назва), на перший погляд, здається типовою дозвуковою крилатою ракетою, яка не становить для российскої системи ППО якоїсь особливо складної цілі. Причому настільки не становить, що за переконаннями цілого ряду експертів, її навіть “із ПЗРК збити можна”.
І дійсно, швидкість польоту не так шоб “ексклюзивна”, приблизно 800 км\г, сама вона по собі також не маленька – більше як 5 м завдовжки й має размах крила до 3 м, важить більше тони. То чому її не збити? Аж бігом можна збити…
А тому що, як завжди, є нюанси…
1. Нюанс перший.
Слово “малопомітна” зовсім недаремно винесено у її назві на перший план. Для переважної більшості засобів ППО, які становлять основу відповідної системи ППО рф (сімейство ЗРС С-300), “ефективне прикриття” на більш-менш прийнятному віддаленні від об’єкту прикриття (від 20 до 40-47 км) починається з висот 50-60 м, навіть при використанні НВВ типу 76Н6, в тому числі з вишкою та штатним радаром системи типу 36\35Д6, або 96Л6Е чи навіть 9С15МТ, 9М19М2, в той час як “робоча висота” польоту цієї КРПБ становить 30-40 (при певному режимі в останніх модифікаціях може навіть 15) метрів.
Тобто уся “лінійка” ЗРС типу С-300 у протиборстві з цією КРПБ здатна бути ефективно застосованою виключно у “нештатному” режимі протидії під загальною назвою “поздно пить Боржоми, когда почки отвалились”…
І так, ви праві, це та сама “крутизна Земли”, на яку свого часу бідкалися представники мо рф у Сирії. Тобто радіолокаційні системи їх ЗРС та ЗРК за сучасними мірками “короткозорі”, їм через цю саму “крутизну Землі” не вистачає на потрібних висотах радіогоризонту. Тобто вони здатні виявляти крилаті ракети такого типу (а останні модифікації американских “Томагавків” точно так же здатні підходити до цілі на гранично малих висотах) лише на мінімально-допустимих для їхньої бойової реакції дистанціях.
Засоби штибу ЗРАК 2С6 “Тунгуска”, ЗРГК “Панцирь-С1”, ЗРК “Тор-М1”, або навіть ЗРК “Бук -М1\2”, на кажучи про “славнозвісні” ПЗРК та ЗРК “ближньої зони” штибу ЗРК “Стріла-10М”, стають ефективними проти цих КРП(М)Б виключно лише за умови ЗОВНІШНЬОГО ЦУ, яке поступило ЗАЗДАЛЕГІДЬ, причому добряче так заздалегідь (це також справедливо й для С-300, С-400).
Тобто вони повинні заздалегідь чітко “знати, з якого сектору з’явиться ця хрінь”, інакше вони просто не встигнуть відреагувати на повітряну ціль із малою відбиваючою поверхнею, яка з’являється в зоні ураження на лічені секунди та й ще на гранично малій висоті, причому з’явитися вона може з будь-якого напрямку (чому, розкажу нижче) – “вот что-то пролетело и ага…” ©.
2. Нюанс другий…
Це ну-у-у-у дуже “мовчазна” ракета. В ході свого польоту та наведення на ціль вона практично ніяких радіосигналів і запитів у зовні не випромінює (як у переважній більшості систем наведення таких ракет), її система наведення є АВТОНОМНОЮ. Тобто засобами радіотехнічної розвідки (РТР) засікти її ну вкрай важко (привіт системам типу “Кольчуга-М”), і так, ви праві, вона відноситься до того класу ракет, які позначаються словосполученням “вистрілив-забув”. Єдиний раз, коли вона виходить “в ефір”, це момент майже влучання у ціль – коли вона передає короткий відео-сигнал (картинку) на заздалегідь визначеній частоті перед тим, як рознести на друзки ціль, ну типу звіт – “я долетіла й зараз в’єбу”.
Іншими словами, ця “розумниця” під час свого польоту наводиться на ціль шляхом САМОСТІЙНОЇ “звірки” в режимі “онлайн” свого реального місця перебування з даними, вже ЗАЗДАЛЕГІДЬ заложеними у її “мізки”, тобто ніяких сигналів керування ззовні їй не потрібно.
Ця система продубльована системою наведення “через GPS”, але також виключно у пасивному режимі.
Можно, до усерачки “прикрывать объект РЭБом”, але цю розумну повітряну торпеду навіть це не зупинить, вона сама заздалегідь чітко “знає”, як краще летіти до цілі (включаючи обход\обліт місць і позицій розташування систем ППО противника), і жодні перешкоди у електро-магнітному діапазоні її не зупинять.
3. Нюанс третій…
Ракета вироблена із застосуванням так званої технології “стелс”. Тобто її “відбиваючий” сигнал у радіолокаційному діапазоні мінімізований до “гранично критичних” для російської системи ППО показників.
Іншими словами, для радарів системи ППО рф це малопомітна ціль, яку вони здатні виявити виключно на “граничних” відстанях. Навіть, враховуючи той факт, що процеси бойової роботи у цих системах майже повністю автоматизовані, це ну-у-у дуже суттєво впливає на якість і швидкість формування відповідного целевказання (ЦУ) для активних засобів ураження. Що, в свою чергу, не може не сказатися на швидкості такого важливого показника як “час бойової реакції” того чи іншого засобу ураження системи ППО противника.
Іншими словами, “відпрацювати” по цій ракеті вони встигнуть (якщо встигнуть) у виключно короткий (майже миттєвий) проміжок часу перед тим, як вона довбане по якійсь “добре захищеній” цілі штибу “заглибленого” КП 58-ї російської армії. Для чого в неї, до речі, є СПЕЦІАЛЬНА бойова частина (БЧ) у вигляді 2-хступеневих вибухових елементів – перший, підриваючись, “видаляє” зовнішній захист, другий безпосередньо вражає ціль.
Тож висновок…
Звісно, ця ракета – не панацея, перехопити та збити її цілком можливо. В тому числі з ПЗРК чи відповідними авіаційними засобами (в тому числі “на фоне подстилающей поверхности”), відповідні засоби у росіян є. Справа полягає в іншому, чи здатна система ППО противника працювати у “гранично-критичному” режимі напруження ВСІХ своїх сил достатньо тривалий час?
Относительно Storm Shadow под нестандартным ракурсом…
Второй день подряд отвечаю на вопросы о Storm Shadow, насколько это хорошая ракета, и сколько пользы она принесёт СОУ. Но сейчас я бы не хотел углубляться в её ТТХ, а поговорить о бавовне в ВО Крыму…
С 2022 мы регулярно с вами наблюдаем за странными инцидентами в Крыму, которые по последствиям можно разделить на 3 категории.
Первая, это когда в воздушном пространстве Крыма появляется некий объект, после которого что-то взрывается и горит на базах РОВ. Первую категорию любят все и она особо привлекает всеобщее внимание.
Но есть и вторая. Это когда в ВП Крыма залетает некий объект, и его сбивает российская ПВО. Не так ярко и красочно, как первая категория, но тоже неплохо.
Но есть и третья категория, и она самая интересная. Это некий объект, который залетает в ВП Крыма, находится там некоторое время и возвращается назад незамеченным. Про эту категорию особо много не говорят, ибо не феерично, без огонька, но…
За прошедшие месяцы благодаря неким объектам, залетавшим в ВП Крыма, удавалось не только подрывать склады БК и базы ГСМ, но и регулярно вскрывать ПВО, формировать карты размещения и перемещения эшелона ПВО РОВ.
И сейчас, третья категория не редкость, ибо слабые место ПВО РОВ хорошо известны.
Кстати, оккупанты аналогично делают во время ударов по Украине, изучая нашу ПВО, вскрывая её. Но на материке есть свобода маневра, а на полуострове – не особо.
Так это я всё к чему? Да, пожалуй, к тому, что Крым по состоянию на сегодняшний день как на ладони. Ни одно усиление и насыщение его дополнительными средствами ПВО не поможет. Его милитаризовали бездумно, и под этой тяжестью он тонет.
А теперь,представим себе, что в дело вступает Storm Shadow. Сезон бавовны во временно оккупированном Крыму is coming! Да, есть ещё один момент, а именно, соответствие российской ПВО заявленным ТТХ, которым, как известно, она не соответствует, но то другая тема…
Ілюстрація на заставці: DEFENSE EXPRESS
