Вісті з фронтів. 11.05.2023. Частина ІІ (відео)
Друга, завершальна частина на цьому тижні “запитання – відповіді”…
Oleksandr Baldyniuk: Дякую, Костянтине! З‘явилася інформація в іноЗМІ, що кацапи навчилися РЕБом глушити Хаймарси (і Ескалібури). Наскільки це відповідає дійсності?
– Вони пробують це робити, зважаючи на основний принцип роботи системи наведення цих засобів ураження, який їм в основному добре відомий. Але це, скоріше, ну-у-у дуже ексклюзивні випадки, там є певні особливості, які дуже ускладнюють для російської РЕБ виконання цього завдання. Звісно, в деталі я вдаватися зі зрозумілих причин не буду.
Konstantin Bekeschenko: Чому тема контрнаступу пішла гуляти засобами масової інформації і не лише не приховується, а й маніпулюється тими, хто приймає доленосні, стратегічні рішення?
– Думаю, тут можливі 2 варіанта – або це елемент того, що називається “оперативна гра”, або це банальний політично-медійний “хайп” не зовсім свідомих представників влади на вигідній для власного піару та політичного реноме темі.
Denis Polyakov: Чи існує, хоча б в теорії, спосіб збивати стратегічні бомбардувальники РФ (ТУ-22, ТУ-95, ТУ-160), не маючи літаків F16 (якщо бомбардувальник знаходиться в повітрі в тих районах, з яких вони зазвичай запускають ракети)?
– Існує. Більше того, на сьогоднішній день у США “в железе” реалізована певна концепція (технологія), яка дозволяє нейтралізувати майже ВСЮ дальню авіацію рф навіть в умовах, коли їй вдасться “вийти з-під удару” по своїх авіабазах і аеродромах та злетіти. Іншими словами, у американців вже випробувана та знаходиться на озброєнні глобальна система протидії дальній авіації рф (і авіаційним стратегічним носіям будь-якої іншої країни світу), яка дозволяє знищувати ці літаки-носії у будь-якому куточку повітряного простору планети ще ДО виходу їх на рубежи пуску стратегічної зброї авіаційного базування.
Ця система була створена американцями для застосування в умовах глобального ядерного (або неядерного) конфлікту. За своїм основним принципом дії вона дуже сильно нагадує аналогічну систему протидії атомним підводним човнам противника, але у “повітряному варіанті” використовуються зовсім інші елементи, бо мова йде не за світовий океан, а за повітряний простір, схожий лише принцип функціювання, а ось “робочі елементи” в цих системах різні.
Роботи по створенню аналогічних систем також сьогодні ведуться у Європі (задіяні 3 країни), а також у КНР, але там вони поки що знаходяться на етапах “випробування окремих елементів” або на етапі “інтеграції її складових частин”. В рф до цього технологічного рівня участі у глобальному збройному конфлікті ще навіть не додумались.
Aleksandr Matskov: Доброго дня, пане Костянтин! При гіпотетичному масовому ураженні нашими військами кримського мосту і військових баз в Криму зрозуміло, що це вплине на логістичні спроможності й забезпечення рос угрупувань на Лівобережжі.
1)А чи можливий варіант, що це спровокує паніку у їхніх рядах і суттєво скоригує їхню оборону (Крим – їхній тил в разі відступу)? Чи вони будуть стояти до кінця, хай би що відбувалося в Криму?
2) Військовий аналітик Рустамзаде вважає, що краще зачекати з наступом до серпня з метою знекровити логістику, артсклади і т. д. Чи підтримуєте ви подібний підхід? Чи можливо це навпаки дасть можливість противнику укріпитись, перевести дух?
Дякую за Вашу працю і відповідь.
– Це цілком можливий сценарій, але лише на НАСТУПНОМУ етапі гіпотетичної стратегічної операції ЗСУ в Південній операційній зоні. На сьогоднішній день у СОУ не існує можливості гарантовано перервати постачання по Керченському мостовому переходу. Така можливість може з’явитися у них лише з виходом на північне узбережжя Азову. Це перше.
– Друге. Я дуже сумніваюся, що навіть відхід військ (сил) двох російських угруповань “Днепр” (повністю) та “Восток” (частково) на територію півострова Крим з Херсонської та Запорізької областей може призвести до якоїсь “паніки” в їх лавах (це, скоріше, відноситься до цивільного сектору, ніж до власне російських військ). Адже очевидно, що російське командування сьогодні реалізує комплекс заходів на півострові (включаючи розгортання ще одного УВ), який і передбачає саме такий розвиток подій. Тому ані “корегування” оборони, ані “паніки та розвалу” ми навряд чи спостерігатимемо.
– Під час оперативного та стратегічного планування застосування військ терміни штибу “перевести дух” навряд чи доцільно використовувати як об’єктивні показники. Цілком можливо, що міркування стосовно більш якісної й більш повноцінної підготовки до стратегічної наступальної операції можуть мати сенс в контексті переносу строків її проведення. Але, на мій погляд, більшого (в сенсі – саме стратегічного рівня) значення має той факт, що такого роду затягування може цілком призвести до суттєвого негативного для нас впливу на загальний хід війни. Іншими словами, НЕ наступати та тягнути час Україна собі просто не може дозволити по цілому ряду СТРАТЕГІЧНИХ причин. Чекати, поки нам наші союзники поставлять усе необхідне “до останнього болта”, явно не варто, бо це може закінчитись зовсім не тим, на що очікує наше військово-політичне керівництво.
Саша Губеня: Як впливає, а також чи є перспективи до погіршення морально психологічного стану армії РФ, на Вашу думку , загалом по фронту та усіх напрямках, дякую.
– Не зовсім зрозуміло з вашого питання, що саме впливає або повинно впливати на МПС військ противника.
– Особливого погіршення МПС військ противника поки ми не спостерігаємо. За своїм головним крітерієм рівень МПС військ противника поки що цілком дозволяє їм виконувати поставлені їх командуванням бойові завдання.
Andrii Suprun: Чи достатньо у нас польових засобів ПВО, щоб в умовах контрнаступу наші сили, які підуть на прорив, не спалювались авіацією рашистів, яка в зоні бойових дій начебто досить впевнено себе відчуває? Наскільки я розумію, розраховувати на те, що наші сили прориву будуть прикривати від російської авіації залишки нашої авіації, не варто через те, що наявні у нас літаки не можуть ефективно протидіяти літакам росії. Тому надія тільки на прикриття ПВО.
– “Польові засоби ППО”, наскільки я розумію, це ви так за війскову ППО кажете. Щодо їх чисельності та рівня ефективності достовірно вам зараз ніхто не скаже (й зрозуміло чому).
– Але за певними, опосередкованими даними, які фігурували у відкритих джерелах, їх порівняно достатньо нам передавали. Наприклад, одних ЗСУ “Гепард” десь приблизно від 50 до 70 одиниць, а ще засоби безпосередньої ППО військ штибу “Авенджерів” нам передавали США та Велика Британія. За моєю власною, дуже суб’єктивною оцінкою, окрім наших власних засобів штибу ЗРАК 2С6 “Тунгуска”, ЗРК “Тор-М1”, ЗСУ “Шилка”, ЗРК “Оса-АКМ”, на озброєння ЗСУ поступило до 110-120 одиниць аналогічних систем ППО західного виробництва. І це не рахуючи систем типу ПЗРК “Стінгер” (всіх модифікацій), “Игла” та “Стрела-2М” чи самохідних ЗРК “Стрела-10М” ближньої зони.
Для розуміння, зазвичай у бригадному (полковому) дивізіоні ППО – 2-3 батареї по 6 ПУ в кожній, ну ось і рахуйте, на скільки бригад всієї цієї “красоти” вистачить. А окрім цього є ще окремі зенітні ракетні полки та бригади “корпусного” підпорядкування або оперативно-тактичних командувань. Все це не враховує ППО власне Поітряних сил з більш потужними системами, які також діють у повітряному просторі як впритул до ЛБЗ, так і над нею та ЗА нею.
Alex Zubenko: Пане полковнику, вітаю. Слава Україні! Скажіть, будь ласка, яка максимальна дальність ракет С-300? На скільки кілометрів її можна запустити, скажімо, з Бєлгорода?
– Героям Слава! На сьогоднішній день ЗРС типу С-300 (всіх модифікацій, включаючи С-300В, С-300В1\В2 та С-300ВМД) може використовувати зенітні керовані ракети 3-х основних типів – 5В55К(КД\Р\РМ\У\С), 48Н6Е(Е2), а також 9М82(83\83МЕ\96Е1\96Е2). В кожній з цих модифікацій є ракети малої дальності дії (до 47 км), середньої дальності дії (до 75-90 км) і великої дальності дії (100, 120, 150 та 200 км).
– Для нанесення ударів цими ЗКР по радіоконтрастних нерухомих наземних цілях противник в основному використовує ракети до ЗРС типу С-300В1 та С-300ВМ, відповідно з дальністю дії до 75-100 км.
Oleg Bard: Доброго вечора! Питання по збитому Кинджалу. Зрозуміло, який політико-пропагандистський та технічний ефект це має. Але чи матиме ця наша нова спроможність якийсь суттєвий вплив на бойові дії, враховуючи, що і Петріотів у нас небагато, і Кинджалів у ворога відносно мало? Дякую за відповідь!
– Для того, щоб відповісти на ваше запитання в повній мірі, мені треба розуміти, що саме ви маєте на увазі під терміном “суттєвий вплив”.
– Якщо ж розглядати у звичній “системі координат”, маючи на увазі тактичний, оперативний та стратегічний рівні, то варто зазначити, шо ця спроможність буде мати значення стосовно можливості більш надійно прикрити з повітря найбільш важливі військові, промислові, інфраструктурні та військово-політичні центри держави на достатньо обмеженій за площею території, скажімо, мову варто вести про район оперативного рівня. Більш вагомого та суттєвого значення цей факт поки що не матиме.
Borys Borys: Шановний пане Костянтине, є питання, якщо наступу не буде у найближчий час, чи не будемо ми змушені використати новостворені бригади для ротації тих бригад, що тримають фронт?
– Питання формування, підготовки та розгортання резервів є одним з основних у справі загальної реалізації стратегії ведення війни (особливо, стосовно саме стратегічних резервів). Принаймні, основні положення теорії та практики оперативного мистецтва питанню використання резервів надають одного з вирішальних значень.
– Головною “родзинкою” у цій справі є можливість взагалі їх мати, а також своєчасне визначення МОМЕНТУ їх використання та ступінь доцільності таких дій саме у цей момент.
– Не думаю, що цього всього не розуміють в органах військового управління ЗСУ, особливо в тих, які й займаються питаннями розгортання та застосування оперативних та стратегічних резервів.
– У цьому контексті я не вважаю, що основна маса резервних формувань ЗСУ, у відповідності до задумів та планів українського військового командування, формувалась і розгорталась саме для того, аби замінити собою ті частини та з’єднання, які зараз приймають участь в оборонних операціях на цілому ряді напрямків та в операційних зонах. Думаю, що для підсилення цих військ (сил), за необхідністю, створений відповідний ОКРЕМИЙ резерв.
Borys Borys: Здається, що 93 механізовану бригаду або 3 штурмову пора вже виводити на ротацію.
– Якщо вам щось здається, то варто ще раз перевірити на об’єктивність ті покажчики, які сприяють створенню у вас цих уявлень.
Mikhail Suris: Уважаемый Константин, с удивлением узнал, что до сих пор Украина и Беларусь сохраняют дипотношения. Что вы думаете по этому поводу?
– Думаю, що на те існують певні об’єктивні причини (наприклад, існування так званого “зеленого коридору” між Україною та Білоруссю, по якому в Україну повертаються наші громадяни, які поза власної волі опинились на території рф).
– Окрім того, на сьогоднішній момент будь-які РЕАЛЬНІ політичні контакти між Україною та Білоруссю припинені (наш посол відкликаний з цієї країни). Хоча так, формально дипломатичні відносини не розірвані, а взаємодія відбувається виключно за “технічними питаннями”, пов’язаними переважно з переміщенням громадян обох держав через кордон.
Vitaliy G: Шановний Костянтине, дякую за Вашу роботу! У мене таке питання. Росіяни часто пишуть про те, що вони перехоплюють наші ОТРК Грім 2, існування яких ніколи не підтверджувалось публічно. Окрім того, у статті, присвяченій звільненню Зміїного на Українській правді, з посиланням на наші джерела, повідомлялося, що противник успішно збивав ракети Вільха та Точка У, які застосовувались по острову. Однак, з відкритої інформації, на острові були лише Панцирі та Тори. І взагалі, як я розумію, по паспорту з балістичними ракетами можуть боротися лише С-300В, яких не так уже і багато. Тож чи можете Ви прокоментувати:
1. Чи дійсно ворог має можливість з високою ймовірністю збивати балістичні ракети типу Смерч/Вільха та ОТРК типу Точка У та гіпотетично Грім 2, і якщо так, то якими засобами?
2. Свого часу Ви натякали на застосування комплексу Грім 2. Якщо доцільно цю тему обговорювати, то чи можна припустити, на основі повідомлень противника, що комплекс уже готовий до практичного застосування? І чому, на Вашу думку, з нашого боку немає ніякої офіційної комунікації з цього приводу? Адже ворог точно знає, застосовуємо ми його чи ні.
3. Чи можете якось прокоментувати комунікацію з приводу збиття Кинжалу? Спочатку офіційно було повідомлено, що було збито ймовірно балістичну ракету, потім з’явилося фото, на якому явно видно кінетичне перехоплення, а потім командування почало все заперечувати. Яка при цьому переслідувалась ціль? Росіяни не знають, чи влучила їхня ракета чи ні? Навіщо тоді публікувалось фото, навряд це журналісти самі знайшли ракету і влаштували фотосесію? Дякую!
– Так, з формально-технічної точки зору, рф має таку можливість, цілий ряд засобів, які перебувають на озброєнні зс рф і які відносяться як до тактичної ПРО, так і до стратегічної ПРО.
До першої групи відносяться – ЗРАК типу 2С6 “Тунгуска” (тільки при умові зовнішнього ЦУ, через відповідний КП), ЗРК “Тор”, ЗРПК “Панцирь-С1”, ЗРК “Бук” (всіх модифікацій), ЗРС С-300П, ЗРС С-300В (всі варіанти), С-400. До другої групи відносяться – система ПРО А-135 (та перспективна А-235 “Самолёт-М”, окремі елементи якої вже знаходяться на етапах випробувань та інтеграції в існуючу А-135).
– Звісно, що я не буду публічно казати вам, “готовий” він чио “не готовий” до бойового застосування. У цьому зв’язку лише зазначу, що роботи по програмі “Грім-2” з початком російського масованого вторгнення були активізовані. Більшого вам знати не потрібно, тому що зайва “комунікація з суспільством” у реальності обертається дуже вагомими як матеріально-технічними, так й людськими втратами.
– Наскільки мені відомо, ви приписали ЗСУ те, чого вони явно не робили і до чого не мають ніякого відношення.
Але, взагалі, на цей рахунок скажу – оприлюднення факту набуття силами ППО нових бойових спроможностей явно було зайвим, і в цьому контексті “своєчасне інформування противника” про цей факт не є чимось розумним.
Однак, через “неуёмную тягу” наших окремих “журналистоФФ” і представників влади до хайпу та піару ця інформація таки набула розголосу, тому з часом заперечувати очевидне з боку нашого війська стало безглуздо. Але ставити знак рівності між тими, хто оприлюднював цю інформацію, й тими, хто її створював і коментував, явно не варто.
А щодо того, знають росіяни про те, чи влучила їх ракета чи ні, то, цілком можливо, й знали, але не знали ДІЙСНУ ПРИЧИНУ того, чому саме не влучила. І не знали би надалі, але наші хайпожери й тут “відзначились”. Тому якщо ви питаєте стосовно “цілей, які переслідувались”, то вам варто питати про них тих людей, які першими побігли розміщати фото зі слідами “кінетичного перехоплення”, а не підозрювати наші ЗСУ у якихось “злокозненных” намірах.
Павло Трегуб: Вітаю. В західних партнерів все частіше спливає термін “лінія розмежування, станом на 24.02.22”. Українське політично-військове керівництво начебто з березня 22 року перестало про цей термін згадувати (хоча б публічно). Але фактично українська армія наразі не перейшла цей кордон. На Вашу думку, що це все означає? Як це можна трактувати? Дякую.
– Нічого це не означає, за виключенням визначення (позначення) “західними партнерами” ситуації у військово-політичному сенсі станом на 24.02.2022 року.
– Так, ЗСУ дійсно не повернулись на цю позицію, і що? Як це пов’язано одне з другим? Що саме ви маєте на увазі?
