Прихвати часів зеніту Коломойського у виконанні російських чортів
Слухайте детективну історію з законопроєктом про націоналізацію Альфа-банку. І як та навіщо там з’явилася Юлія Тимошенко.
Вмощуйтесь зручніше, тут багато всього буде.
Передісторія.
Попередній голова НБУ Кирило Шевченко був близький до Альфа-груп.
Що уж там казати, в день, коли ми проводили презентацію фільму «Брудний Кеш» перед НБУ, до Кирила Шевченка у Нацбанк особисто приїзжав Петро Авен, один з головних чуваків в Альфа-груп (ми не знали, просто так співпало). Авен – головний рішала Альфи з мутних питань. Саме Петра Авена звинувачували в тому, що він у 90-ті від Альфа-груп також особисто вів перемовини з головою Картеля Калі про відмив бабла. На той момент Картель Калі вже став найпотужнішим кримінальним синдикатом в історії людства, знищивши Картель Медельїн Пабло Ескобара. Звісно, коли такий гість, як Петро Авен, приїжджає до голови НБУ, він дуже здивується, коли побачить під банком сотні активістів і величезну сцену, де транслюють розслідування про голову НБУ. Тому Кирило Шевченко тоді застосував проти нас всі види поліції, два види спецназу Корду, СБУ і навіть благоустрій Печерського району, який встиг виписати наш штраф. Продовжити збирання сцени ми змогли тільки після того, як Авен поїхав.
Після початку повномасштабної постало питання, що робити з Альфа-банком в Україні, бо Фрідман, Авен та вся їх інша гопкомпанія заїхала під санкції різних країн. Вони там намагалися розповідати, що вони чи то британські, чи то українські патріоти, але Авен знову ж таки особисто був 23 лютого на зустрічі пітуна з російським бізнесом. І слухати їх чухню ніхто в світі вже не був готовий. Ну і загалом, Альфа-груп було б дуже складно відмазуватися від співробітництва з кремлем. Питання, коли щось зроблять з Альфою в Україні, ставало все гучнішим.
Під тиском суспільства і влади колишній голова НБУ був змушений розробити законопроєкт, який би дозволив націоналізувати Альфу. Вважалося, що це був такий варіант законопроєкту, який уможливлює націоналізацію так, щоб потім не відшкодовувати мільярди Альфа-груп. Але той законопроєкт був написаний так, що безпроблемно націоналізувати по ньому Альфу все одно було неможливо. Кирило Шевченко отримав підозру от НАБУ і чухнув у Відень, бо тепер в нього є солідна пенсія від Альфи.
Після того, як в НБУ з’явився новий голова, різко форсувалося внесення правок до закону часів Кирила Шевченка. Ці зміни призводили б до того, що Альфа-банк (який вже встиг типу зашифруватися під імʼям Сенс-банку) могли б націоналізувати дуже швидко та безболісно.
І от тут почалася історія.
В цей момент Альфа-груп почала діяти в типово російських традиціях інформаційних спецоперацій. По-перше, вони заявили, що знайшли «покупця» на Альфа-банк і зараз його продадуть. Це була абсолютна брехня, бо нічого вони не найшли, та і не існувало механізму продажу чогось комусь для тотально засанкціонованих всіма тіпів.
По-друге, представники Альфи понесли свої правки у комітет Гетманцева. Це були прямо феєричні правки. Вся суть їх була в тому, щоб власників і керівництво Альфа-банку в Україні не можна було покарати і взагалі притягнути до відповідальності, якщо б після націоналізація з’ясувалося, що у банку були якісь проблеми. Здається, менеджмент і Фрідман з Авеном знають, що в їх банку якісь «проблеми».
Вже тоді з’явилася перша інформація, що представники Альфа-груп бігають по ринку і пропонують бабло за те, щоб щось зробити з законом про націоналізацію Альфи. В це було дуже легко повірити, бо півроку тому з такими самим заявами бігав особисто Фрідман і казав, що дасть за «порішати з Альфа-банком в Україні» мільярд баксів. Кулуарно називали навіть більші суми. Ніхто не взяв. Бо це рішення могло призвести не просто для збереження банка у Альфа груп, а і до зняття санкцій, як мінімум, з Фрідмана. А далі за такою ж схемою повинні були проїхати і багато інших російських олігархів.
Тим не менш, податковий комітет якось зібрався, заплющив очі, і проголосував правки, які були прямо протилежні тим, які очікувалися представниками Альфа-банку. Тобто і націоналізація була можливою, і відповідати за діру в банку, якщо що, повинні були б йог власники і менеджмент. Законопроєкт тут же відправили у зал Верховної Ради.
Законопроєкт могли проголосувати сходу. Але через те, що дві фракції відмовилися голосувати в залі в принципі, законопроєкт відправили на друге читання за регламентом. Хоча він і набрав достатньо голосів. Ось тут і з’явилася Юлія Володимирівна, бо однією з фракцій, яка заблокувала прийняття закону «в цілому», був БЮТ. Фрідман виграв час, а законопроєкт про націоналізацію знову поїхав у комітет Гетманцева. Звісно, просто злупити гроші за неголосування у залі ЮВТ було нецікаво і хотілося ще.
І тут сталося повторення ситуації часів голосування за антиколомойський закон. Спам поправками. Ну точніше, щось схоже на це. Купа депутатів побігла подавати свої правки до другого читання законопроєкту. Чи то у росіян руки зі сраки, на відміну від групи Приват, і подати 7 500 тисяч правок, як Беня свого часу, вони не спромоглися. Чи то проблеми були з тим, що поточний законопроєкт – це, по суті, невеличка кількість правок у закон, що вже прийнятий. І подати тисячі правок неможливо. Чи хтось пояснив росіянам, що боротися зі правочним спамом навчилися ще на Коломоє. І тут скільки правок не подавай, якщо не використовувати юридичного чаклунства, – результату не буде. Чи проблема в тому, що це правки до другого читання, і там взагалі достатньо складно маневрувати. Сказати складно. Я ставлю на те, що у росіян руки зі сраки і про те, що таке парламентаризм, вони забули вже давно. Десь під час штурму Новгороду Іваном Четвертим. Короче, виглядає це все якось настільки обригано, що я навіть здивувався.
Тим не менш, Юлія Володимирівна, в числі інших депутатів, прямо подала правки до законопроєкту про націоналізацію Альфи, вирвавшись з летаргійного сну. Я ті правки бачив. В чому їх суть і важливість, я не дуже зрозумів, це типовий спам під виглядом юридичної казуїстики. Більшість правок, які подали до комітету, такі ж самі.
Мені сподобався ще один депутат, який запропонував замінити заголовок документу з правками. Прям відчуваю, що без таких правок законопроекту аж ніяк.
Судячи з усього, все настільки було складно організувати, що із небуття повернувся депутат ОПЗЖ Мамка, який подав одну правку до законопроєкту. Але ж яку.
Так як чуваку, який був у ОПЗЖ, брав на поруки Медведчука, вимагав залишити у Юрія Бойка звання Героя України та заснував юрфірму з назвою «Мамка і партнери» (це не жарт), втрачати вже нічого, то він подав правку, яка знову ж таки повинна була дати імунітет менеджменту і власникам Альфи за любу дікуху, яку вони творили в банку. І пофіг, що ця норма прямо протирічить інший нормі, яка вже є в тому законі і була проголосована в першому читанні. Ну тіпа і так зрозуміло, що тіп працює на росіян, тому він поспамив, не приховуючи, заради кого це все робиться.
Здивований, як серед спамерів не з’явився Дубінський, ото парень був профі. Свого часу 1 199 правок до антиколомойського закону подав. Мабуть, Дуб вважає, що грати в цю виставу – то остаточний зашквар. Йому ще Деркач не відригнувся.
Короче, це дуже схоже на спам поправками. Зроблено просто коряво, так, але відчутно, що якихось людей видирали з небуття, в свинячий голос писали їм якусь дікуху під виглядом правок і віпправляли то всьо на комітет. Правок загалом якось небагато, але можна побачити, що хтось старався. Ну таке точно за безплатно ніхто робити не буде. Мамки там всякі, якісь ноунейми зі Слуги Народу, ну і вишенька на торті – Юлія Володимирівна вирішила зайнятися не російським газом, а російськими банками. Крім того ширяться чутки, що Альфа-груп бігає по Верховній Раді та намагається вмовити депутатів не голосувати за законопроєкт, коли той знову потрапить у зал. Росіяни бігають по Верховній Раді і пропонують гроші депутатам. Ау, Служба Божа, чим ви там займаєтсь?
Був би привід насправді посміятися від всього цього, але чогось хочеться плакати. Питання Альфи повинно було бути вирішеним ще минулого року. Цього не сталося, і от ми знову тут. Знову якісь прихвати часів зеніту Коломойського, якась хуцпа, але тепер вже у виконанні працівників російського банку.
Загалом десь через годину почнеться засідання комітету, на якому вся ця вакханалія правок буде розглядатися. Сподіваюся, що комітет, як і минулого разу, буде пам’ятати, що вони – громадяни України. І зіллє всю цю плісняву правок в утиль. Та скоріше винесе законопроєкт у зал Верховної Ради. Сподіваюся, що і у залі цей законопроєкт швидко проголосують.
Бо скільки вже можна чекати та закривати очі на функціонування російських чортів у країні.
