Вісті з фронтів. 24.04.2023
Цікава “арЄФмєтіка”… Судячи зі зведених даних, у розпорядженні російської “Объединённой группировки войск вс рф на Юго-Западном ТВД” (угрупування військ противника, яке діє безпосередньо на території України) перебуває:
– 1 764 танки (всіх – поламаних, “технічно справних” чи тих, що перебувають “на модернизации”),
– а також 4 289 ББМ (всіх основних типів, починаючи з МТ-ЛБ та бронеавтомобілів, закінчуючи всілякими “Термінаторами” та іншими вундерваффе, які перебувають, м’яко кажучи, у різноманітному технічному стані).
Це все РАЗОМ З РЕЗЕРВОМ.
За “умовним” розрахунком це:
– приблизно на 59 танкових батальйонів,
– та приблизно на 143 мотострілецьких батальйонів,
так би мовити, “повнокомплектних” по ОВТ. Разом – 202.
Але, насправді, у складі цієї орди російським командуванням розгорнуто:
– 48 “умовно-розрахункових” бригад,
– 122 “умовно-розрахункових” полків,
– 95 окремих батальйонів,
– та приблизно 50 різноманітних “загонів” батальйонного рівня.
Загалом – 396.2 тисячі “тушок” та “умовно-розрахункових” 655 батальйонів (дивізіонів). І ось це РАЗОМ З РЕЗЕРВОМ.
Навіть якщо з цієї шобли відгрісти всіляких артилеристів, зв’язківців, саперів, моряків та інших лЬОтчикоФ разом з “ракетчІками”, яким в принципі не потрібні танки та ББМ, то все одно нестача основних типів ОВТ сухопутних військ виглядає у російських військах НУ ДУЖЕ ОЧЕВИДНО та НАОЧНО.
Тобто людей в них “з горкою”, але оснастити все це стадо основними типами штатного ОВТ вони просто неспроможні.
Вони спромоглися вигребти “по сусекам” ОВТ на 200-202 БТГр (це по максимально “оптимістичному” підрахунку), в реальності менше, бо приблизно до чверті, якщо не до третини, всього цього ОВТ просто технічно не боєздатне + не всі вони РАЗОМ задіяні безпосередньо у “першій лінії”.
Про якість та просто бойові якості (ТТХ) всього цього ОВТ ми навіть не згадуємо, особливо у порівнянні з ОВТ західного виробництва.
Таким чином, вся РЕШТА “організаційонно-штатних формувань” у вигляді численних “полків, батальйонів і навіть дивізій” – це виключно “стрілецькі” (м’яко кажучи) формування.
Є ще одна особливість, наявність ну-у-у-у дуже великої кількості артилерійських систем та РСЗВ у противника:
– до 2 994 одиниць,
– та до 870 одиниць РСЗВ.
Навіть якщо відгрести з “умовно-розрахункових” 655 загальних батальйонів-дивізіонів до третини саме “артилерійських формувань” (зазвичай співвідношення між танкістами\піхотинцями та артилеристами становить 3:1), то все одно танків та ББМ СУТТЄВО не вистачає.
Ці всі підрахунки справедливі виключно для ІДЕАЛЬНИХ умов, коли в батальйонах по 30-33 “штатних” одиниць ОВТ ( в реальності їх явно менше, причому в чималій кількості “батальйонів”).
У зв’язку з вище викладеним стають цілком зрозумілими 2 цікаві речі:
– Невипадковість поступового переходу російського військового командування до основного методу ведення бойових дій у форматі “піхота + артилерія”. На сучасному етапі війни вони явно стали більше цінувати своє ОВТ, ніж власний особовий склад. Але питання “больового порогу” російського суспільства в цьому сенсі є ну-у-у дуже дискусійним. Момент його “переходу” цілком можливо може виявитись для російського військово-політичного керівництва РАПТОВИМ та НЕСПОДІВАНИМ.
– У воєнному відношенні всі ці методологічні “ерзац-заміни”, покликані “компенсувати” дефіцит ОВТ, з точки зору ефективності, мають ОБМЕЖЕНИЙ, причому як у ЧАСІ, так й у ОБСЯГАХ, ефект.
