В повітрі відчувається наближення бурі
Це якесь внутрішне відчуття. Ні, дійсно активність на фронті підсилилась, нові російські підрозділи введені в бій, вони десь наступають, десь отримують пизди, десь забирають якесь село чи посадку, залишаючи в полях пару механізованих рот у вигляді купи спаленого заліза та тіл по посадках, і знов збираються з силами, спостерігаючи, як ми фортифікуємо наступну посадку, яку продамо їм за найвищою ціною, в той же час розйобуя їх на нових позиціях. Десь ми контратакуємо, забираємо позицію, та ця гра починається знову. Так, вони пхнуть. Наступ вже почався, але не на повну, ми це бачимо.
Я розумію що зараз йде гра, де той, хто психане та першим піде в бій, кинувши основні резерви, покаже напрямок атаки, втратить частину армії розбивши її об оборону супротивника, той і програє. Бо твій задум буде викладений на стіл повністю. І той, хто зробить хід у відповідь, буде мати більше можливостей розосередити резерви на оборону та атаку, виявить, де дійсно буде відносно слабка лінія, яку можно контратакувати, та які саме логістичні артерії потрібно перерубати, щоб заганяти людей з технікою в казани. Росія не вводить зараз свої основні резерви. Вона нас мацає, доволі сильно, Бахмут, Вугледар, Кремінна, Авдіївка/Донецьк. Потужно промацує.
Ми сидимо в обороні. Час працює на нас. Ми хочемо мати більші резерви, танкові роти з західних танків, сформовані та укомплектовані роти ударних БПЛА та інше. Час працює на нас, але ціною сильно заїбавшихся людей в окопах, які втомилися втримувати цей вал. Ми в обороні, ми стоїмо, і дорого продаємо ворогу кожен новий день, знижуючи його боєздатність. Але з кожним днем ми розуміємо, що скоро війна зміниться, і ми підемо в нове пекло, з великими втратами з обох боків, але з метою нарешті вдавити цю гідру, відбити Маріуполь та Мелітополь, піти в Крим та виплеснути всю ту лють, що скопилась за втомою та зірваною нервовою системою. Ми сидимо в обороні, чекаючи того моменту, коли настане стратегічна фаза цього протистояння.
Судячи зі всього, це дуже скоро почнеться. Бо у повітрі відчувається наближення бурі.
