Банки та нормативи
– Форест, яка основна ціль роботи банку?
– Виконувати всі нормативи Національного банку України, сер!
– Чорт забирай, Форест! Ти чортів геній! Це найкраща відповідь, яку я коли-небудь чув! Ти, мабуть, на Квалкомісії отримаєш 16 балів із 15! Форест, я б тебе рекомендував на Голову Правління, якби не боявся втратити гарного касира!
От бачу, плутанина в людей з цими нормативами НБУ. Тими, що називаються «економічні нормативи», або інший термін більш правильний, але юридично не закріплений – «пруденційні нормативи». Мабуть, слово «пруденційний» лякає. Ці от нормативи капіталу, ліквідності, ризиків кредитування, валютної позиції.
От навіть до смішного іноді доходить. Чи то до страшного – це коли бачу в пресі коментарі високого рівня менеджерів банків – «банк повинен виконувати нормативи» (бо це справді страшно для банку та його клієнтів, коли топ-менеджер так думає, та й регуляторові має бути страшнувато). Або такого роду висловлювання, це в пресі доводиться бачити, – мовляв, жах, банк не виконує якогось нормативу, куди дивиться НБУ, чому не реагує, це, мабуть, не просто так ця «злочинна бездіяльність». Або протилежне за формою і таке ж не дуже грамотне за суттю – «але ж банк виконував всі нормативи, за що ж його покарали/вивели з ринку». Це ж самі банкіри – зі збанкрутілих банків – часто це підживлюють в пресі: ми виконували всі нормативи, тому нас вивели неправильно, незаконно, і не мали права.
Або от теперішня мантра. Мовляв, Нацбанк 23-ю постановою закріпив, що не застосовує заходів впливу до банків за порушення нормативів – значить, банки можуть робити, що хочуть, і Нацбанк за це не виведе з ринку. Ось саме так люди сприймають. І несуть в ЗМІ та на широкий загал. Це, насправді, при тому, що невиконання нормативів, і то не всіх, а лише окремих і за чітко визначених умов, це була лише одна з можливих підстав для виведення. Всі інші підстави лишилися, і Нацбанк має право застосувати будь-який із наявних 12 заходів впливу, головне, щоб захід відповідав порушенню.
Нормативи – це нормативи. Вони взагалі можуть спокійно собі жити у відриві від операційної, рутинної діяльності банку. Банк може порушувати якісь нормативи і при цьому бути і операційно прибутковим, і ліквідним (тобто вчасно проводити платежі та розраховуватися з вкладниками). І навпаки, банк може показувати, що виконує всі нормативи, а може навіть їх і реально виконувати, і при цьому мати і картотеку, і збитки, і взагалі готуватися до Фонду гарантування.
Це просто один із проявів діяльності банку, не більше, не менше.
У мирний час виконання нормативів – це, як би то мовити, необхідна умова діяльності. Не достатня для того, щоб сказати, що у банка все добре, або просто нормальна, лише необхідна. Якщо вже дуже узагальнювати, це доказ, що це саме банк. «Доведи, що ти банк! – Я виконую нормативи! Добре. А тепер давай дивитися, який саме ти банк: гарний, поганий, стійкий, операційно самостійний чи ні, вразливий до криз чи ні, і так далі».
У воєнний час… Як кажуть блогери у відповідь на питання про стосунки – «все складно». Бо ж, наприклад, нормативи капіталу середній банк не те що має порушувати – мусить порушувати. Великі збитки, вони той капітал і з’їдають. Взагалі, на місці регулятора першочергову увагу варто приділяти не тим банкам, хто показує нормативи капіталу нижче мінімальних значень, а, навпаки, тим, хто показує, що в них все добре, і навіть нормативи покращилися (тут відома картинка із сардонічно усміхненим хлопчиком – «а чи не брешеш ти часом?», або з Віллі Вонкою – «ну давай, розкажи мені про покращення нормативів»). З нормативами ліквідності – там взагалі складно, бо вони дуже сильно відкалібровані під мирний час, особливо той, який NSFR, а він, своєю чергою, дуже залежить від LCR, а тут в принципі можна зараз намалювати ситуацію, де банк із картотекою виконуватиме LCR вище 100%. Але буде з картотекою.
Це не тому, що там зрада чи недбалість, чи нерозуміння, а тому, що нормативи ці калібрувалися відповідно до норм та задач мирного часу, та відповідні коефіцієнти, з яких воно складається, теж рахувалися на історичних даних мирного часу. Того шоку (шоку в термінах впливу, а не «я в шоці»), який зараз, ці дані просто не включають, не передбачають та й не могли передбачати.
Тому нормативи – це зараз таке. За чим можна спостерігати. Але жодних висновків про той чи інший банк, виходячи суто зі значень нормативів, не можна робити та і непрофесійно робити. Ключове питання, якщо якийсь банк порушує певний норматив, це «чому?» Чому порушує.
А, коли мова йде про нормативи капіталу, ен-перший, ен-другий, ен-третій, тут більш доречне зараз і більш розумне питання буде – «чому досі не порушує». Як так сталося, що має порушувати, але не порушує, чи не в креативній бухгалтерії справа.
Резюмуючи.
1. Економічні/пруденційні нормативи навіть у мирний час – це лише один бік діяльності банку. Якщо банк їх виконує, то це нічого не каже про банк, крім того, що це банк, а не, припустимо, пароплав чи шинний завод.
2. Якщо банк виконує нормативи у мирний час, це не означає, що він операційно стійкий, прибутковий та життєздатний та зможе виконувати зобов’язання перед вкладниками. Це необхідна, але не достатня умова.
3. У воєнний час банки не можуть та не будуть виконувати нормативи. Принаймні, більшість банків. Це нормально, так і має бути, і саме тому НБУ і скасував застосування заходів впливу за порушення нормативів.
4. Якщо банк не виконує нормативи – це не означає, що він поганий. Якщо банк виконує нормативи – це не означає, що він гарний і стійкий. Банк може не виконувати певні нормативи і мати достатньо ліквідності, аби вчасно виконувати зобов’язання перед клієнтами та мати прибуткову операційну діяльність. І навпаки, банк може мати всі нормативи формально у нормі, але при цьому бути де-факто неплатоспроможним та мати картотеку (невиконані зобов’язання клієнтів/кредиторів).
5. Що стосується нормативів капіталу, то більшу наглядову увагу тут і зараз варто приділяти банкам, які показують високу адекватність капіталу, ніж тим, що показують низьку. В середньому більше ризиків саме в них.
