До кого ми в опозиції?

Щось часто останнім часом прибічники ЗЕ стали повторювати мантру: “Як можна бути в опозиції до української влади під час війни?!” і “Якщо опозиція проти влади України, то за кого вона, за Путіна?”. Що шанувальники ЗЕ в масі своїй закінчені лицеміри, я писав неодноразово. Проте.

Давайте пригадаємо зовсім таки недавнє минуле.

Період 2014-2019 рр. Україна вела війну – на Донбасі. Я маю питання, ким в ті часи були Найєм, Лещенко, Саакашвілі, Юлія Тимошенко, а з ними і президент Зеленський, який тоді ударно критикував Петра Порошенка? За кого були всі ці люди, якщо вони виступали проти української влади під час війни? Не за Путіна часом? Як всі вони могли бути в опозиції до української влади? А були ж. Владою стали тому, що боролися проти влади обраної. Під час війни. Було?

Наступне питання. От щойно журналіст Михайло Ткач на “Українській правді” (її головред Мусаєва ласувала шашличком із рук Зеленського на відповідному паті) повідомив цікаву деталь із життя заступника генерального прокурора Олексія Симоненка. Так-так, того самого, який навіть не приховує своєї дружби з одіозним Олегом Татаровим. Симоненко, розумієте, під час війни влаштував собі відпустку в Іспанії (!), будучи представником силових структур, зумів виїхати з України (!!!) і скатався до Іспанії та назад машиною львівського підприємця Григорія Козловського, у супроводі охоронця Козловського.

Просто для довідки. За часів президента Петра Порошенка такий самий вояж на літаку певного олігарха міністру екології Ігорю Шевченку вартував посади, незважаючи на те, що відставка Шевченка сильно зіпсувала Петру Порошенко стосунки з Юлією Тимошенко, чиєю фігурою був Шевченко. Проте зараз…

І от тепер питання. Як треба реагувати на вчинок Симоненка? Промовчати? Нічого не помічати, “а то Путін нападьот”? Не сумніваюся, що шанувальники ЗЕ так і зроблять. Фокус в тому, що саме так діяли в Росії шанувальники Путіна, і там опозицію таки роздушили. Результат – сучасна Росія. Подобається? Такого майбутнього хочуть шанувальники ЗЕ для України?

Шанувальники ЗЕ з якогось лиха вирішили, що “За Україну” і “За Зеленського” – це слова-синоніми. А це далеко не так. Україна була до Зеленського і буде після нього. Зеленський – всього лише тимчасовий менеджер, обраний більшістю громадян. Так само як тимчасовим був Порошенко. Петро Порошенко пішов на вільні вибори і за результатами їх передав владу відповідно до демократичних процедур. Шанувальники ЗЕ думають, що з Зеленським буде якось інакше? Може, вони ще й коронації Зеленського бажають?

Людина запросто може бути противником певного політичного лідера й при цьому воювати за Україну. У Петлюри свого часу були жахливі стосунки з вояками Запорізького корпусу армії УНР. Чимало запорожців були відвертими гетьманцями і противниками Петлюри. Все це не заважало запорожцям бути найбільше боєздатною формацією українського війська і жахом для червоних і денікінців. Існують ще й інші приклади. Батьківщина – не дупа президента.

Якщо влада служить Україні, її обов’язок об’єднати всі політичні сили країни для оборони. Навіть на шкоду собі, як це робив Петро Порошенко. Якщо ж влада під прикриттям війни займається політичними розправами, то зрозуміло, чого вона хоче – перемоги України чи влади.

Лихо в тому, що якщо владу не критикувати, Симоненки і Татарови стануть в Україні панами-повелителями. Ми їм цього не дозволимо. До кого ми в опозиції? От до них. До всіх. Опозиція – аудитор влади. Опозиція існує, аби ставити незручні питання, аби влада не охрініла. Хай влада відповість, чому до неї під час війни виникає до біса питань, від “травневих шашликів” починаючи? Що цікавить команду Зеленського? Україна чи власний добробут з відпочинком в Іспанії для заступника генпрокурора в той час, як молодь не пускають за кордон для навчання у вишах?

От вам цікавий скрин. Цікаво, в роботі на кого нинішні шанувальники Зеленського звинуватили б тодішнього Зеленського? Не в роботі на Москву, часом?