Уряд рятує РПЦ в Україні

Наша влада таки вміє дивувати! Навіть найбільшої уяви не вистачить, щоб осягнути юридичну нікчемність урядового законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій (№8371), підготовленого на виконання рішення Ради національної безпеки та оборони від 1 грудня 2022 року щодо «унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в Російській Федерації релігійних організацій». Доручення, за думкою РНБО, мало б чітко, глибоко і на довгу перспективу внормувати сучасну ситуацію в українському православ’ї в умовах війни з Росією і «русскім міром».

Але виконання таке, що уряд, який його підготував, можна назвати «комітетом порятунку» Російської православної церкви в Україні.

Шкода для національної безпеки

Задовго до згаданого засідання РНБО мною та групою депутатів зареєстровано законопроєкт «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій» (№8221), яким передбачено пряму заборону діяльності РПЦ в Україні. Відзначу: профільний комітет Верховної Ради його підтримав одноголосно.

Але жодного з депутатів не запрошено (бодай у статусі гостя) взяти участь у засіданнях робочої групи з підготовки урядового проєкту. Для зваженого представлення аргументів, обґрунтованої дискусії з презентацією висновків суспільству. Замість цього все виводиться у публічну площину, щоб здіймати хвилю «розумних» або і просто міцних слів, хвилею хайпу політизувати проблему.

Та вдумливий висновок полягає в тому, що урядовий законопроєкт завдає прямої, великої і непоправної шкоди національній безпеці Української держави, інтересам демократії та демократичного суспільства, захисту православних громадян України від впливу РПЦ і «русского міра».

Експертиза, яка нічого не вирішує

Урядовим проєктом передбачено, що релігійну організацію можна заборонити, якщо вона афілійована з центрами впливу релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться у державі-агресорі. Державна служба з питань етнополітики та та свободи совісті (ДЕСС) наділяється повноваженнями проведення релігієзнавчої експертизи діяльності релігійних організацій щодо виявлення підлеглості у канонічних та організаційних питаннях центру впливу в державі-агресорі. І якщо в результаті експертизи виявиться така підлеглість, тоді ДЕСС спочатку повинна відправити приписи про усунення, а у разі їх невиконання – подає позов про припинення діяльності релігійної організації.

Але при цьому не вирішено ряд питань щодо такої експертизи.

Відсутній порядок проведення релігієзнавчої експертизи та не визначений її статус. Бо якщо в основі рішення про заборону буде висновок релігієзнавчої експертизи, тоді суд все одно вирішить, що її потрібно підтвердити своєю, судовою експертизою.

Все вирішить судова експертиза

І якщо такою буде судова ухвала, тоді суд має вирішити, коли призначати судову експертизу, Але поки що це незрозуміло, бо виду судових експертиз у справі релігійних організацій наразі просто немає. По них не проводиться акредитація експертів, а отже, у кращому випадку, досліджуватимуть «спеціалісти», компетентність і неупередженість яких будуть оскаржені релігійною організацією.

Чергова проблема. А що саме скаже запрошений судом спеціаліст? Невідомо. Але саме від його висновку і залежатиме, чи буде проросійська релігійна організація заборонена.

Зауважу, що згідно урядового проєкту, заборонити можна релігійну організацію, коли вона «афілійована з центрами впливу релігійної організації», керівний центр яких знаходиться в державі-агресорі. Що таке «афілійована», і що таке «центр впливу» – законопроєкт не визначає. Тобто цей важливий процесуальний висновок фактично віддається на відкуп експерта: як він скаже – так суд і вирішуватиме.

ДЕСС нічого не може зробити

ДЕСС пропонується наділити повноваженнями видання «приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи», а також «звернення до суду з позовом щодо припинення у разі невиконання нею приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи».

З урахуванням невизначеності, як і з ким експерт буде встановлювати афілійованість релігійної організації, важко передбачити, що саме може міститись в приписі. Адже законопроєкт не передбачає ні порядку підготовки та винесення припису, ні порядку контролю за його виконанням, ні порядку комунікації між ДЕСС та релігійною організацією.

Фактично це означає, що ДЕСС виносить припис «усунути» і навіть вказує, що саме усунути. Але якщо релігійна організація нічого не відповість, тоді ніякі подальші дії вчиняти ДЕСС не може. Просто тому, що немає даних, чи були вони усунені. Глухий кут!

Зауважу, що ДЕСС може звертатися до суду з позовом лише за наявності зібраних даних, що припис не виконаний, а порушення не усунені. Тобто вимагається надати дані, зібрати які ДЕСС немає повноважень.

Непоправний удар по Україні

І коло закривається. ДЕСС нічого не може зробити реально, бо все віддано на розсуд судів. Але для прийняття зважених й обґрунтованих рішень суди не мають належних інструментів, бо уряд не побачив навіть такої необхідності.

Урядовий законопроєкт написаний разюче неохайно, без розуміння тематики свободи совісті та релігійних організацій. Він юридично вразливий, а як максимум – нікчемний та шкідливий для Української держави. І головне – просто омріяний для інтересів РПЦ в Україні!

І тому «Карфаген має бути зруйнований».

Для захисту української незалежності та демократії невідкладно має бути ухвалений законопроєкт №8221 «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій».