Без піару немає репертуару

Ніна Южаніна

“Без піару немає репертуару” – лейтмотив законотворчої діяльності діючої влади протягом останніх трьох років.

Інвестиційні няні – пільги для шахтарських містечок – податкова амністія – економічний паспорт – податкова реформа “10-10-10” тощо.

Все це піар від діючої влади – результат для бізнесу та громадян НУЛЬ.

Проєкти №8286 та №8287 про електронну акцизну марку – черговий піар від влади (картинки в презентаціях навчилися малювати) та проблеми для бізнесу.

Пропонується: акцизною маркою стане QR-код, який генерується електронною системою, виробник її самостійно замовляє, сам друкує, сам наносить на упаковку, передає продукцію (тютюнові вироби, алкогольні вироби, рідини для електронних сигарет) перевізнику, перевізник оптовику, оптовик перевізнику, перевізник в магазин, магазин під час роздрібного продажу заносить марку у фіскальний чек – і на КОЖНОМУ етапі всі суб’єкти сканують марку сканерами, складають ОКРЕМИЙ документ, який всі підписують електронними підписами, – без цього переміщення товару ЗАБОРОНЕНЕ.

Окреслю основну проблематику запропонованої моделі.

1. Відмова від акцизної марки як такої

У 23 країнах ЄС зберегли класичну акцизну марку (а ті, які на початку відмовилися, вже її повернули).

QR-код – це не акцизна марка, це додатковий, більш надійний сучасний елемент її захисту, основа для побудови електронної системи відстеження руху підакцизної продукції, який застосовується в країнах ЄС.

Скасування вимог до форми акцизної марки, способу її друку та нанесення на упаковку, з одного боку, несе ризик збільшення тіньового ринку, з іншого, підвищує логістичні та виробничі витрати “білих” платників, потребує придбання та встановлення нового обладнання.

2. Запровадження НОВОГО акцизного електронного документу

Вимога його складання на КОЖНУ ПАРТІЮ товару на кожному етапі руху товару (відвантаження, розвантаження, перевантаження, переміщення між складами, автомобілями тощо) не має економічного сенсу для контролю.

Включення до нього інформації про власника товару, покупця, вантажоперевізника, транспортний засіб, посвідчення водія, вагу товару, маршрут перевезення, час у дорозі та простою тощо ніяким чином не відноситься до сплати акцизного податку, а є елементами товарно-транспортної накладної.

А вимога зазначати в такому документі номери податкових накладних/розрахунків коригування з ПДВ взагалі є неможливою (читайте, автори, матчастину, тобто Податковий кодекс).

3. Перевірка справжності марки на касі в магазині в режимі реального часу

Без підтвердження від серверу справжності марки розрахункова операція повинна бути автоматично заблокована (через режим програмування РРО).

Для класичних РРО така вимога є апріорі неможливою, бо вони не працюють у режимі онлайн із серверами державних органів, лише через приватних еквайрів, а програмним РРО за законом дозволено протягом 36 годин поспіль та 168 годин на місяць працювати в режимі офлайн (читайте, автори, матчастину, тобто закон про РРО).

В країнах ЄС вимоги до сканування марки на касі відсутні (контроль завершується на полиці в торгівельному залі).

4. Передача функцій адміністрування системи обігу акцизних марок до Мінцифри

Утримання серверів, генерацію кодів, приймання всіх документів здійснюватиме ДП при Мінцифри (це те, що “ДІЯ”).  Податкова, митниця стають звичайними користувачами системи.

Автори проєкту пояснюють це наявністю у цих органах “конфлікту інтересів”.

А чому тільки по акцизній марці? За такою логікою у податкової “конфлікт інтересів” за кожним податком та збором. Тоді її треба ліквідувати, бо у неї “конфлікт інтересів”, – про це вже давно кажу.

Але причина в іншому – інформаційні системи податкової та митниці не мають КСЗІ (комплексна система захисту інформації), тому ручне втручання в бази даних там процвітає (сумнозвісна СМКОР).

ВИСНОВОК: проєкти дуже не професійні, скомпільовані з норм на швидку руку, не відповідають вимогам законодавства ЄС та не враховують його позитивну практику.

Автори