Ефект Путіна

Володимир В’ятрович

Ця частина українців не хотіла змінюватися. Бо для цього слід докласти зусиль, зазнати дискомфорту від нового, незвичного. Хто сказав, що кращого? І взагалі – яка різниця? Не чіпайте мене, я поза політикою.

Вони не брали участі в майданах чи загалом громадсько-політичному житті країни. Бо це все рухи від зрозумілого, знайомого, хай навіть не найкращого, але передбачуваного, у незрозуміле, незнайоме, непевне.

Вони були проросійськими чи просовєтськими не в силу якогось продуманого вибору, а по інерції. Російська мова, попса Кіркорова, чи «іронія судьби» – це й так було до моменту, коли можна було обирати. А коли з’явилася пропозиція з української чи світової культури, вони відмовилися не від неї, а від можливості вибирати.

Так само в політиці вони не терпіли виборів, бо доводилося обирати. Тому якщо голосували, то за владу (незалежно, хто її представляє), щоб потім, як завжди, лаяти її як чужу і погану. Тому, що у світі, де вони формувалися, влада ніколи не була і не могла бути своєю.

Війна, яка почалася 24 лютого (а для них вона почалася саме в цей день, бо все, що було з 2014 – це не з ними, не про них, це «політики понавигадували») зруйнувала їхній світ. Бо росіяни та білоруси, які були братами,виявилися катами. Путін та Лукашенко з нормальних керівників («не те, що наші»), яких вони поважали за «порядок» в цих країнах, раптом принесли звідти до нас не його, а хаос і розруху.

Війна змусила їх робити те, що вони найбільше не хотіли робити – вибирати:

– їхати чи лишатися,
– співпрацювати з окупантами чи чинити спротив,
– тікати у сховище чи забити на цю серену.

Щоденний вибір, від якого залежить не лише якість, але й тривалість життя. Все те, що по замовчуванню вважалося своїм (музика, фільми, герої минулого), виявилося чужим, бо його використовували незвані гості, і ворожим, бо вони вбивали навіть тих, для кого «яка різниця», хто «поза політикою».

Джерелом трансформацій стало не внутрішнє рішення, а зовнішня агресія. Їх нинішній проукраїнський вибір – це спосіб захистити свій світ від хаосу, який з війною приніс Путін. Тому вони з тих, хто на думку російського диктатора мав зустрічати його армію хлібом-сіллю, перетворилися в тих, хто чинять спротив і підтримують Україну.

Вони відкривають для себе її культуру, мову, історію. Приймають їх, стають українцями не лише за паспортом, але й за усвідомленим вибором.

Автори