Новини зі США. Підсумки візиту президента України
Новини зі США. Спеціальний випуск – підсумки візиту президента України.
(Для усіх, хто читає цей текст будь-якою мовою, крім української, – ви користуєтесь автоматичним перекладачем з усіма його вадами, текст написаний в оригіналі українською).
Коротка передмова.
У Сполучених Штатах існує така цікава традиція. Президентів, коли до них звертаються, ніколи не називають «містер Байден» чи «містер Буш». Їх називають виключно «містер президент». Навіть колишніх президентів. Так само, до речі, називають і віце-президентів, і спікерів Палати Представників. Красиво звучить сьогодні «мадам віце-президент», «мадам спікер».
Ця традиція обумовлена повагою до високих посад, які важливі та символічні самі по собі. Звичайно, що від особистостей залежить дуже багато. Але, скажімо, сама президентська посада несе в собі глибокий сенс. Тому й звертаються до президентів не як до конкретних приватних осіб, а як до тих, хто має виражати цей глибокий сенс у конкретний момент часу.
Комусь це вдається краще, комусь гірше, комусь не вдається взагалі. Але для того й існують у демократичній країні вибори, щоб можна було вибрати того, хто буде протягом певного часу виражати цей самий сенс. І якщо людина не здатна виконувати таку високу місію вправно, замість неї обирають іншу людину.
Я розумію, що ставлення до Володимира Зеленського в Україні є полярним. Його обрали 73% виборців, які приймали участь у виборах. У той же час його й зараз категорично не сприймають багато хто з 27%, які за нього не голосували. Абсолютно розумію, що серед цих 27% багато моїх ФБ-друзів, які є дуже щирими людьми.
Так от, те, що я тут напишу про візит Зеленського до Вашингтону, є спробою подивитись на цей візит саме з американського берега, зі США, американськими очима, подивитись саме на візит українського президента та його значення, а не на поїздку конкретної приватної особи. Саме це і є важливим.
А хто буде виражати той глибокий сенс, який є у президентській посаді в Україні, будуть вирішувати не в США – це будуть вирішувати після Перемоги виборці в Україні. І розбиратись, хто у чому винен, а у кого є навпаки заслуги, будуть також українські виборці та їхні представники у парламенті, який теж буде обрано після Перемоги.
А сьогодні є жорсткі, жорстокі реалії сьогодення – війна. Екзистенціальна війна для України. І не лише для України, а й для всього вільного світу.
І в США приймали українського президента, голову дружньої держави, яка захищає свою свободу, а разом з нею і весь вільний світ, голову дружньої держави, яку США підтримують у цій битві.
А тепер щодо самого візиту.
Вважаю його дуже успішним. І ось чому.
1) Запрошення українського президента до Вашингтону, організація його приїзду – це дуже сильний символічний хід Білого Дому. Хід, який продемонстрував повну підтримку України Сполученими Штатами. Це було продемонстровано як усім союзникам, що має сприяти непохитній підтримці України і з їхнього боку, так і державі-терористу та її диктатору. Звичайно, це був і знак для всієї України – США підтримували, підтримують та будуть підтримувати Україну – до Перемоги, і після Перемоги.
2) Це був окремий сильний сигнал путіну, який послав американський президент під час спільної прес-конференції:
«Він (путін) зазнає поразки. Він вже зазнав поразки, тому що тепер він знає, що йому ніколи не вдасться окупувати Україну. Немає жодного способу, яким він буде прийнятий українським народом… І для нього та всіх інших буде дуже важливо бачити, що ми з Президентом Зеленським об’єдналися, дві країни разом, щоб переконатися, що він не зможе досягти успіху».
3) Винятково важливим був виступ українського президента на спільному засіданні обох палат Конгресу США.
Виступ у телевізійний прайм-тайм, коли максимальна кількість американців могла дивитися його у прямому етері. Виступ, якому головні новинні телеканали країни CNN та MSNBC приділили увагу, яку можна порівняти хіба що з увагою, яку вони приділяють щорічному посланню президента до Конгресу. Обидва телеканали перервали свої традиційні програми, зібрали у студіях по кілька ведучих, зробили і передмову виступу, а після його трансляції протягом двох годин обговорювали виступ. Причому, починаючи з опівночі за часом Східного узбережжя, наприклад, телеканал MSNBC, показав цю тригодинну спеціальну програму разом з виступом Зеленського ще раз, у запису, щоб у зручний для себе час усе це побачили та почули глядачі на Західному узбережжі.
4) Дуже важливо, що Зеленський виступав у Конгресі англійською мовою.
Його дивились та слухали десятки мільйонів американців, його змогли подивитись та послухати десятки мільйонів людей по всьому світу, адже англійську розуміють сотні мільйонів, якщо не мільярди людей, а той же канал CNN транслюється в десятках країн. У прямій мові, без сухого, монотонного синхронного перекладу зберігаються усі емоції, які вкрай важливі для сприйняття, особливо такими щирими людьми, якими є переважна більшість американців.
Важко переоцінити важливість того, що пересічні американці почули з перших вуст, що відбувається в Україні, глибоко відчули, що Україна бореться за ті самі цінності, які є засадничими для переважної більшості американців, на яких побудовані США – за свободу, за право людей бути вільними у вільній, демократичній країні. Це абсолютно винятково важливо для того, щоб підтримка України була непохитною, щоб люди добре розуміли і звідки інфляція і пов’язані з нею негаразди, і добре розуміли, що потрібно вимагати від своїх представників у Конгресі, що підтримувати Україну, допомагати їй, потрібно ще більше.
5) Так, як зустрічали у Конгресі українського президента, на моїй пам’яті не зустрічали жодного лідера жодної країни. В останні кілька днів дуже багато коментаторів у США порівнюють візит українського президента до Вашингтону та його виступ у Конгресі з приїздом в американську столицю та виступ на спільному засіданні обох палат Конгресу 26 грудня 1941 року Вінстона Черчилля. І дійсно, з тих пір не було такого, щоб у Конгресі виступав лідер дружньої держави у той момент, коли ця держава знаходиться у війні за свободу зі вселенським злом, з таким самим вселенським злом, з яким воювала Велика Британія у 1941 році.
І ще про одну важливу річ. Для Джо Байдена як президента та як для людини, для США як для країни та для більшості американців підтримка України є дуже принциповою. Саме тому, що Україна є демократичною країною, яка бореться за свою свободу, а разом с з нею і за свободу усього вільного, демократичного світу. Перемога України буде перемогою усього вільного світу над вселенським злом. Допустити, щоб було інакше, не можливо тому, що вільний світ просто зникне, його поглине зло. Так не може бути. І так ніколи не буде.
Українські Друзі, обіймаю та люблю вас усіх. Бережіть один одного, дуже вас прошу.
Україна є і буде завжди. Різдво та Новий Рік також будуть тепер і будуть завжди. Світло повернеться в українські домівки. А зло буде переможене та покаране. І це неодмінно.
І знову буду вам дуже вдячний, якщо напишете під цим дописом, як ви.
Сьогодні в Україні вирішується доля світу. І Україна переможе!
Слава Україні! Слава та низький уклін захисникам України!
