Спочатку вони програли 11 грудня 2013-го…

Джон Сміт

11 грудня 2013 року. Вже тоді українці билися з московським військом.

Формально український беркут діяв в інтересах Москви, під кураторством Москви, з московською метою закабалити Україну.

Це було сильне військо. Реально всі ці мордовороти в чорних шоломах були елітою, куди набирали морально стійких і тренованих професіоналів, набитих цим богатирськім совковим пафосом.

Але це військо програло. Спочатку програло 11 грудня, а потім і в усіх наступних битвах.

Тоді командування беркутні після перших поразок теж спробувало зіграти на їхньому відчутті гордості і тупого реваншу, коли вони ламали людям голови, а отримавши у відповідь горючу суміш, восклікнулі: “а нас за што? фашисти жгут наших мальчіков!”. А ригівські покидьки платили їм чорним кешем величезні надбавки за продовження боротьби з протестами.

Але з іншого боку стояли рішучі і тверді люди, і багатьом із мальчіков вже була очевидна безперспективність затії.
В апогеї їх в останнє кинули в бій, вони перестріляли купу беззбройного народу, і військо розвалилося. Львівська міліція взагалі приєдналася до протестуючих, а кримська драпонула так, що зупинити не могли.

Розкол і розвал відбувся через два фактори:

1) відчуття внутрішньої неправоти, ти тренувався бути захисником, а довелося стати бандюгою і з гнідами кантоватися.
2) реальну загрозу здохнути. Коли декілька з них відчалило в царство вічного полювання, в головах інших швидко прояснилося.

От і московське військо прямо зараз ламається на наших очах. Як плачеться гіркін: “заданія виполняются для галочкі”. Начальнічки ще женуть їх на забій, кричать їм у вухо пропагандистський пафос, але простим воякам вже очевидно, що справа програна.

Всі ці вагнери-тітушки ще нароблять зла, та завершиться все їхньою поразкою. І це вже відбувається. Путін ще сподівається залити цю поразку кров’ю тисяч своїх мобілізованих в надії розтягнути “війну на 20 років”, доки здохне сам від старості. Але це йому не вдастся.

Ми переможемо.

 

Фото: Хроніка штурму Євромайдану. Ніч на 11 грудня. Макс Левін / ЛБ

Автори