Про можливість суспільства впливати на владу
Про важливе.
Десь місяць тому, коли так звані “журналісти” почали травити сайт Миротворець, до процесу підключилась ТП. Тоді я казав, що нам не вдасться змістити ТП, ні тим більше, Стеця з їхніх посад.
Нас вистачило на 2-3 тижні… і все. І хоча ми не забули, але ми заспокоїлися, бо важко добиватись цілей, не вистачає мотивації, коли безрезультатно б’єшся головою об стіну.
Десь тиждень тому, коли проблема надання громадянства України жителям хрюгавгавії стала очевидною, ми теж були сповнені рішучості, “запилили” навіть петицію, однак все це не дало жодного результату. А саму петицію підписало трохи більше 6000 людей.
На мій погляд, можливість суспільства впливати на владу втрачена тому що (по зменшенню важливості):
1) Втрачена комунікація між владою і суспільством.
1а) “Четверта влада” (журналістика), яка мала б бути основою комунікації між владою і суспільством та формувати суспільні запити…. ця “четверта влада” просто не розуміє важливості своїх функцій, особливо під час гібридної війни і вона прямо не зацікавлена в формуванні державотворчих суспільних запитів, вона формує запити тільки на те, за що їй платять.
Це дуже добре видно по відсутності “результатів” так званих “антикорупційних розслідувань”. Ну “мочили” “антикорупціонери” приміром Мартиненка, Яценюка, Шокіна, їх відсторонили, “антикорупціонери” мовчать, а де ж результати “розслідувань”, де спроби добитись правди і покарати? – Нема! Бо їх метою не була “боротьба з корупцією”, їх метою були інформаційні атаки і маніпуляції для досягнення власних, партійних чи олігархічних цілей.
Інший приклад: Як ви думаєте, які суспільні запити може сформулювати ось такий журналіст (який є втіленням журналістики в цілому)?
Людина не знає елементарних речей, ніколи не відкривала ні Конституцію, ні Мінські угоди, людина, яка не розуміє процесів, але ця людина агресивно намагається довести, що при цьому її абсолютно відірвана від життя і реалій думка, алогічна, ірраціональна, антиеволюційна позиція про те, що “не можна нічого змінювати до у нас війна”, що ця думка є правильною. І це вони (журналісти) доносять мільйонам людей…
Вдумайтесь, ці люди, при еталонних “авгієвих стайнях” в судовій системі змогли переконати частину суспільства в тому, що не можна проводити судову реформу бо “військовий стан”, якого до речі немає…
1б) На двох прикладах вище (щодо відставки ТП, щодо зміни ЗУ про громадянство), ми бачимо, що частина суспільства здатна і сама формувати суспільні запити. Але тут є інша проблема – а нема кому їх реалізовувати. Немає політиків і політичних сил, хто може дослухатись і забезпечити лобіювання інтересів суспільства.
Точніше є люди, багато людей, які намагаються говорити від імені суспільства (всякі там шабуніни, лещенки, найєми, каськи, єгорки), але ми добре знаємо від чийого імені вони говорять і чиї інтереси лобіюють.
А треба лобіювати не свої інтереси, не відчитуватись за витрачені гроші з гранту, а лобіювати інтереси громади, можливо навіть всупереч своїх чи партійних інтересів. Саме так народжується нова якість політики в новій державі.
2) Більшість суспільних запитів до влади апріорі є неадекватними. Якщо ви пишете #ПорохУвольСтеця, то на що ви розраховуєте? Навіть якщо Порох вас почує, то самі спрогнозуйте, що він вам відповість, виходячи з його повноважень?
Це стосується не тільки Стеця, це стосується і іншої дурні, яку плодить суспільство. Суспільство кричить “звільніть того”, “звільніть цього”, але суспільство не здатне пояснити чому. У більшості випадків суспільство посилається на маніпуляції журналістів. Ви дійсно вважаєте, що можете добитись цілей, якщо не здатні пояснити, нормально, без істерик, логічно, з фактами свою думку?
Те саме стосується і інших суспільних запитів (не персональних) – підніміть зарплати, знизьте податки і т.д. А ви аналізували чи є можливості для цього?
3) … і це дійсно так є, і це дійсно на одна з найбільших претензій до влади. Це те, що влада (особливо в 2014-2015, в гарячу фазу війни) втратила контакт з суспільством, не пояснювала своїх дій. Але це найменша з усіх перелічених проблем. Проблема відсутності комунікації набагато більш важливіша.
Ось три основні проблеми того, чому ми не можемо тиснути на владу і досягати своєї мети.
Але я оптиміст – тобто добре проінструктований песиміст.
Тому закликаю всіх тих, хто хоче реальних змін в країні, хоче бути суб’єктом процесів, до єднання, бо немає іншого вибору і іншого шляху ніж ставати джерелом комунікації між суспільством і владою і джерелом адекватних суспільних запитів до влади.
В наших спільних силах їх сформувати, шляхом аналізу подій, шляхом реальних розслідувань реальних злочинів, шляхом роз’яснень іншій (менш активній) частині суспільства і шляхом пошуку можливостей для реалізації необхідних змін.
