Як стають вбивцями
Щоразу, як здається, що досяг дна, знизу починають стукати.
Фейсбучники, пам’ятаєте Алєксандра Ткача з Харкова? Упоротого ватника і фанатичного російського імперця?
Сьогодні його взяла СБУ, бо він виявився російським коректувальником. От просто вдумайтеся. Він наводив російську арту і ракети по району Салтівка, де він сам же мешкав.
Знаєте, я багато чого можу зрозуміти. Я розумію, що переконання можна мати різні, і за це не можна судити. Я знаю ватників, які й зараз вірують, що “нє всьо адназначна” і що “братскіє народи всьо равно сальются в єдиной Росії”. З окремими я дискутую час від часу. На інших шкода витрачати час. Але зрештою за переконання не судять, судять за справи.
А тут… Я знайомий з Ткачем особисто, колись разом брали участь в реконструкторських іграх по Середньовіччю і по творах Толкіна. Людина він був завжди своєрідна. Сперечалися ми подекуди до піни з рота. Але зрештою, кожен дуріє, як знає.
І от розумієте… Він наводив снаряди і ракети по свієму власному району. Де в будинках перебували живі люди. Знайомі. Сусіди. Та просто люди. Наводив по воєнних об’єктах? Я гарно знаю, який розліт дає арта, у цивільні будинки вона влучала явно найчастіше.
Він цього не бачив? Не чув плачу і сирен швидких? Не бачив людського горя? Не розумів, що снаряд не обирає і вбиває однаково і прибічника України, і прибічника Москви?
Я не вперше з таким стикаюся. Я гарно пам’ятаю свій шок, коли у 14-му чимало знайомих мені людей з Донецька, з якими на іграх я жер кашу з одного казана, стали заявляти “до зустрічі в прицілі” та “раз ти не з нами, ти проти нас”.
Інколи кортить їх-таких запитати. Що ви з собою зробили? Ви хоч самі помітили, що стали просто вбивцями? Вас так ваблять ідеї, які треба замішувати на крові? Що ви побудуєте на стражданнях тисяч людей?!
Хоча хіба я не знаю відповіді? Імперію вони хочуть побудувати. Криваву. Російську. Вся історія – свідок, інакше вона не будується. Імперія потребує жертв. Принести в жертву рідних та друзів для імперця – норма. Рано чи пізно, але до цього дійде.
Треба цього не забувати.
