Вісті з фронтів. 28.10.2022
– В Луганську з місцевого СІЗО російське командування шляхом примусу відправляє зловлених місцевих, а також російських військових дезертирів, “відказників” та різного роду ухилянтів до складу штурмових загонів пвк “вагнер” та спеціальних “штрафних підрозділів” зі складу 1-го та 2-го АК. Так 3-й та 4-ї “стрілецькі батальйони” 202-го сп перетворені російським командування на “штрафні” (використовуються в якості авангарду штурмових підрозділів в районі Білогорівки).
– Як я писав раніше, наслідки впертих, однак суттєво розпорошених “контратак”, організованих російським командуванням силами 3-х БТГр 144-ї мсд 20-ї ЗВА, поповнених “чмобіками”, північно-західніше Кремінної починають відбиватися на загальній ситуації на ділянках як у Сватовому, так і в Кремінній.
Суттєво “порепаний” батальйон 254-го гв. мсп (ага, той самий, що їсть кору з дерев та п’є сечу) внаслідок майже безперервної участі у жорстких ближніх боях із передовими підрозділами ЗСУ вимушений відходити у бік Сватового через нездатність утримувати свої позиції.
В свою чергу, 2-ї роти 288-го гв. мсп тої ж 144-ї мсд внаслідок потрапляння під подвійне вогневе ураження ЗСУ протягом останніх 2-х діб опинились на цій ділянці у напівоточенні та майже без зв’язку.
3-й мсб 488-го мсп отримав “поповнення” з 13-и “чмобіків”, які за словами командування батальйону “нихера не умеют и нихера не знают”.
Два батальйони 488-го гв. мсп (ймовірно, 1-й та 2-й, точніше, “зведена БТГр”, складена з решток цих підрозділів) російське командування взагалі було вимушено відвести у н.п. Кремінна через те, що більшість о\с цих підрозділів, складена з тих же самих “чмобіків”, відмовилась виконувати бойові завдання на передовій.
Єдиним більш-менш боєздатним підрозділом, здатним до виконання завдань на цьому напрямку, на сьогоднішній день є БТГр 752-го мсп 3-ї мсд 20-ї ЗВА, яка обороняється в районі Червонопопівки.
– На Бахмутському напрямку 2 штурмових загони пвк “вагнер” (десь по 2 посилених взводу кожний) намагаються з півдня за будь-яку ціну прорватися у приватний сектор Бахмута на його південній околиці, що дасть їм змогу “зачепитися за місто”. Скоріш за все, місцеве російське командування сподівається найближчим часом “доповісти наверх” про “виконання поставленого завдання”. Тож південніше Бахмуту їдуть жорсткі ближні бої.
– В районі Новогорівка (Василівський р-н Запорізської обл) розгортається свіжа БТГр 136-ї мсбр 58-ї ЗВА, яка прибула з “відновлення” у резерві першої черги. Однак, її укомплектованість особовим складом дещо “знижена” (меньше 400 чоловік), укомплектованість основними типами штатного ОВТ також неповна.
В районі Михайлівка – Роздол – Пришиб (Запорізська обл.) розгорнута зведена тактична група МВД Чечні, яка виконує роль “заградзагону” по відношенню до частин і підрозділів зс рф та інших формувань, дислокованих в районі Василівки.
Достатньо активно йдуть на контакт та спілкування з місцевими мешканцями, жаліються їм на значну кількість дезертирів та констатують наявність “конфлікту” з військовими із Бурятії та Росії, звинувачують останніх у “трусости”, а також констатують “незручність війни у вашому степу”.
– Командування військ противника почало активно відтягувати свої польові табори та місця зосередження ОВТ і о\с у Білгородський області на дистанцію, яка перевищує зону ефективної дії засобів ураження ЗСУ (до 75 км), також частково зазначені сили та засоби переміщуються у сусідню Курську, а також у Ростовську області рф.
Судячи зі всього, російське командування вважає цілком вірогідним початок нанесення масованих ракетно-артилерійських ударів ЗСУ по об’єктах свої військової інфраструктури, розгорнутої раніше впритул до ДКУ. Слід підкреслити, що ці заходи об’єктивно збільшують та ускладнюють систему МТЗ частин і підрозділів зс рф, діючих у північній частині Луганської області України.
Зокрема, залізничний вузол у Валуйках працює виключно на завантаження. На даний час у відносній безпеці від вогневого контролю ЗСУ в цьому районі знаходиться лише одна гілка Валуйки – Олексіївка – Ліски. В свою чергу, на станції Уразово постійно фіксувалося повне заповнення колій ешелонами (також переважно “на завантаження”).
Очевидно противник максимально швидко виводить техніку з місць базування, які опинились під ризиком ураження українською ствольною артилерією (від Валуйок – до ДКУ менше 40 КМ, до Уразово – менше 15). Таким чином в результаті цих дій деякі польові табори спустошені на даний момент повністю (як в наметовому таборі поблизу Яковки), а в більшості кількість техніки зменшується в рази (табори поблизу Шалаєво, Уразово, Рябки).
Також ще наприкінці серпня з-під Білгорода вибули частини 6-ї ЗВА зс рф, які з початку вторгнення базувались у н.п. Водяний та Весела Лопань Білгородської обл.
Виключення в Білгородській області становить табір в Ровеньках, який знаходиться в 75 км від лінії зіткнення й, таким чином, недосяжний для більшої частини українських засобів ураження. На сьогоднішній день там фіксується продовження формування підрозділів (включно з ОВТ) обсягом до БТГр.
Фото: Генштаб ЗСУ
