Вісті з фронтів. 24.10.2022
Поточні новини (Сватівський напрямок).
Російське командування нарешті централізувало процес управління своїми військами у північній частині Луганської області України – створено угрупування військ (УВ) “Захід”, до складу якого увійшли в основному частини та підрозділи Західного ВО, підсилені низькою підрозділів зі складу військ Центрального ВО (ППУ цього УВ знаходиться в районі північно-східної околиці с. Покровське Луганської обл.). Зокрема, до його складу увійшли сили та засоби:
– 1-ї гв. ТА,
– 20-ї ЗВА,
– 2-ї ЗВА (3 БТГр зі складу 15-ї, 21-ї та 30 мсбр),
– 41-ї ЗВА (1 БТгр зі складу 35-ї мсбр),
– 11-го АК.
Загалом, це приблизно до 10-11 БТГр або рівних їм за чисельністю підрозділів (правда, не всі вони до цих пір укомплектовані особовим складом та ОВТ до штатних норм). З них принаймні 4-5 перебувають у резерві першої та другої черги. Тому “пробіли” на цьому операційному напрямку фронту російське командування активно закриває формуваннями штибу БАРС, “кадровими” підрозділами 1-го та 2-го АК та їхнього так званого “мобілізаційного резерву”, а також різного роду “штурмовими загонами пвк вагнер” (це приблизно ще до 6-и “батальонів” – більша частина з них є виключно “стрілецькими”, без важкого ОВТ).
Головним завданням цього УВ є утримання північної частини Луганської області України та недопущення виходу Сил оборони України на державний кордон України (ДКУ) в Харківський та Луганській областях на ділянці Піски – Новокиївка.
Протягом позавчора, вчора та сьогодні на Сватівському напрямку відновились активні бойові дії.
Так противник силами до мотострілецької роти 423-го “ямпольського” мсп 4-ї тд 1-ї гв ТА, при підтримці 4-х танків та вогню 2-ї арт-батарей, спробував атакувати передові позиції ЗСУ по напрямку Новоселівське – Берестове. Однак, в ході 40-хвилинного бою зазнав втрат та відійшов на вихідні рубежі в районі с. Новоселівське. В подальшому підрозділи 4-ї тд противника були вимушені перейти до оборони в районі селищ Крохмальне та Новоселівське.
В районі с. Невське противник продовжував утримувати передові позиції силами мотострілецького підрозділу з бронетехнікою, хоча очевидно було, що існує цілком реальна можливість, що цей підрозділ противника потрапить прямо в оточення. Протягом останніх 2-х діб цей підрозділ противника зазнав значних втрат внаслідок вогневого впливу передових підрозділів ЗСУ й в кінцевому рахунку сьогодні зранку був вимушений полишити свої позиції в селі й біля нього.
Південно-західніше Сватового (р-н селища Ковалівка) противник інтенсивно готується до ведення оборонних дій. З цією метою на даному напрямку командуванням противника розгортається батальйонний район оборони. Ймовірно, він буде занятий підрозділами 30-ї мсбр 2-ї гв. ЗВА (до 1.5 БТГр), принаймні протягом минулих 2-х ночей противник активно переміщував у цей район сили та засоби цієї бригади.
Окрім цього, командування противника на лівий фланг цього району оборони також перекинуло посилену мотострілецьку роту (до 22-х- одиниць броньованої техніки та більше 100 в\сл) з району с. Мілуватка . Сьогодні з ранку її розгортання було зафіксовано південно-східніше Ковалівки.
Очевидно, що командування військ противника спробує найближчим часом контратакувати цими силами та засобами передові позиції ЗСУ в районі с. Кармазанівка, які впевнено просуваються у бік Сватового. Адже на цьому напрямку передові підрозділи українського війська мають достатньо непогані шанси не тільки перерізати дорогу Р-66 на ділянці Сватове – Червонопопівка, а й загалом заблокувати Сватове з півдня.
Протягом останніх 2-х діб противник також вів силами “зведеної” БТГр 15-ї та 21-ї мсбр 2-ї гв. ЗВА безуспішні оборонні бої на східній околиці с. Макіївка (Луганська обл.). Скажімо так, утримати свої позиції, “зачепившись” за східну околицю селища, йому так й не вдалося. Двома розрізненими групами він був вимушений відходити на с. Ковалівка та у бік Новомикільське – Мілуватка.
Після того, як передові підрозділи ЗСУ просунулись у бік Сватового в районі Стельмахівка, противник був вимушений залишити район селища М’ясожарівка, дві суттєво “порепані” мотострілецьких роти (ймовірно зі складу 15-ї або 21-ї мсбр) відійшли у район південніше Коломийчихи.
Підсумуємо (декілька загальних зауважень щодо нинішнього та подальшого розвитку ситуації на Сватівському напрямку).
1. Очевидно, що головною метою усіх цих контратак північно-західніше Сватового, головним чином по обох боках дороги Р-07 (Куп’янськ – Сватове), а також жорсткі “зустрічні” бої південно-західніше Сватового є прагнення командування противника утримати місто Сватове. І не менш очевидно, що в нього, м’яко кажучи, “не виходить”. Передові підрозділи ЗСУ впевнено просуваються з двох боків до міста і вже вийшли фактично, на його ближні підступи.
2. Також не менш очевидним є той факт, що командування військ противника, м’яко кажучи, досить дивно розподілило свої сили та засоби щодо ведення оборони як в районі Сватового, так й в районі Кремінної. Так, я саме маю на увазі між так званими “північним” та “південним” частинами їхнього угрупування “Захід”. Ясно, що “північна” (Сватове) частина відчутно поступається “в обсягах” своїм колегам зі складу “південної” (Кремінна – Рубіжне). З цього випливає, що командуванню військ противника набагато важливіше утримати район Кремінної, ніж Сватового.
3. На перший погляд, це може виглядати трохи дивним, але, на мій погляд, у даному випадку російське командування прийняло цілком вірне та логічне рішення. Чому?
Відповідь є у моїх попередніх дописах. Якщо коротко, то очевидно, що прорив ЗСУ через Кремінну та Рубіжне північніше Сєвєродонецька (по суті його обход з півночі) у бік Новоайдару або Старобільська (з послідуючим виходом на ДКУ, наприклад, у районі Городища) є НАБАГАТО загрозливішим ніж затяжні оборонні бої в районі Сватового або навіть Білокуракиного чи Новопскову. Які, за великим рахунком, для російських військ не становлять суттєвої загрози або складнощів у плані якихось обходних маневрів ЗСУ, або гіпотетичних “проривів” ЗСУ на тили УВ “Захід”. Росіяни можуть в такому випадку вести вперті, стримуючі оборонні бої в цій частині Луганської області (Сватове – Старобільськ), виматуючи таким чином наступаючі українські війська, і одночасно поступово відходити як на власну територію (зберігаючи при цьому цілком реальну загрозу для ЗСУ переходу у контрнаступ на широкому фронті), так і південніше, поступово нарощуючи свої сили по рубежу Кремінна – Новоайдар – Олексіївка – Городище.
4. Тому, виходячи саме з цих міркувань, вважаю, що доля північної частини Луганської області буде вирішуватися не у Сватовому, а у Кремінної та Рубіжного, які противник буде прагнути утримати за будь-яких обставин.
Тим більше, що й доля Лисичанська та Сєвєродонецька дуже вагомою мірою буде залежати від того – хто й як контролюватиме саме район Кремінної та Рубіжного, а також “трикутник” Шипилівка – Привілля – Новодружеськ і район ЛНПЗ.
