Вісті з фронтів. 08.09.2022

Костянтин Машовець

Очевидно, що командування військ противника на Ізюмському напрямку у найближчий час буде прагнути організувати та провести серію контрнаступальних дій з метою “купировати” наступ ЗСУ. І в цьому сенсі мене більше турбує ситуація північніше дороги Чугуїв – Куп’янськ, ніж те, що відбувається у напрямку на Ізюм.

Але чим саме і звідки?

1. На даний момент противник прагне утриматись по лінії Новий Бурлук – Куп’янськ, що дасть йому можливість зосередити та розгорнути резерви у районі Артемівка – Шипувате – Просянка – Червона хвиля. Звісно, і район безпосередньо Куп’янська він також збирається обороняти. Головне завдання російських військ зараз – не дати ЗСУ можливості розширити наступ на північ та у північно-східному напрямку.

2. Першими у гіпотетичному контрнаступі противник може задіяти підрозділи 20-ї ЗВА Західного ВО. Нагадаю, як я писав, ще перед самим українським наступом в районі Балаклеї командування військ противника “щось таке недобре передбачало” і намагалося за пару тижнів до нього організувати такий собі “раптовий випереджувальний наступ” по напрямку Нова Гнилиця – Гракове, а також північніше у напрямку на Базаліївку, задіявши для цього принаймні 2 БТГр зі складу 144-ї мсд саме 20-ї ЗВА (так, та сама, з оперативного резерву).

У противника тоді нічого путнього не вийшло, атакував він на 2-х ділянках, в одному місці просунувся до 1 км, в іншому взагалі був вимушений зразу ж зупинитися та відійти на вихідний рубіж. І потім взагалі усе заглохло…

3. Тож утриманням умовного рубежу Новий Бурлук – Куп’янськ зараз займаються саме ці підрозділи противника. Вийде це у них, чи ні – покаже час. Але очевидно, що цей рубіж достатньо умовний, бо російське командування явно не збиралося ще тиждень тому взагалі оборонятися східніше Печенізького та Оскольского водосховищ, тому ніяких “відсічних” позицій та рубіжів оборони тут не облаштовувало.

4. Навіть якщо уявити собі в реальності, що російському командуванню таки вдасться зосередити у цьому районі ДОДАТКОВО ударну тактичну групу (а це явно не менш як 3-4 “повнокровних” БТГр з відповідною кількістью арти) і воно зголоситься нарощувати її такою ж кількістю сил та засобів в подальшому найближчим часом, то й в такому разі йому ВКРАЙ та ДУЖЕ ГОСТРО знадобляться зразу декілька речей:

– залізничні станції розвантаження, чим ближче до Куп’янська – тим краще. Сам Куп’янськ, звісно, у цьому відношенні вже “не варіант” через те, що ЗСУ у будь-який момент можуть “припинити” функціювання цього залізничного вузла своїми засобами ураження. Та й взагалі, якщо ЗСУ вдасться зірвати процес зосередження резервів противника на цьому напрямку, то “у тартарари” майже гарантовано повалиться не лише “Балаклійський район оборони”, а й усе російське, що знаходиться західніше річки Оскол.
– безпечні шляхи висування військ. Адже вірогідність нанесення українськими військами масованого вогневого ураження по резервам противника, у випадку виявлення їх висування у напрямку фронту дорівнює майже 100%.На окупованій території України (по суті – Харківської області) зробити це російському командуванню зараз буде достатньо складно. На дворі вересень 2022-го, а не лютий чи березень.
– певні активні дії, щодо ПРИКРИТТЯ як самого району, так і процесу зосередження та розгортання цих резервів. Що, в свою чергу, передбачає своєрідну “пожертву” частини сил та засобів, які зараз займаються “стримуванням” розвитку українського наступу на північь від дороги Чугуїв – Куп’янськ. Так, скоріше за все, частину резервів із Белгородської області, які з такими траблами збирало, “холило и лелеяло” командування Західного ВО заради “генерального наступления на ненавистный Харьков” росіянцам доведеться спалити, образно кажучи “під Куп’янськом”.

3. В цьому сенсі, головне – ситуйовіна, яка стрімко погіршується для всього угрупування військ противника в районі Ізюма. Справа в тому, що, цілком можливо, в один “прекрасний момент” може з’ясуватися абсолютна безцільність для російських військ жорсткої та впертої оборони саме “під Куп’янськом”. Принаймні очевидно, що “маленький та зовсім невеличкий крок за річку”, який ЗСУ зробили в районі південніше Лиману пару днів тому, очевидно був “не випадковий”, він явно свідчить про те, що замість “переносу обласного центру Харківської області з Куп’янська у Вовчанськ” росіянам, цілком ймовірно, доведеться прикладати зусилля для збереження того самого “каЛідору”, про який я писав вчора.

Адже, по суті, головні логістичні маршрути угрупування “Изюм” по правому берегу Осколу вже перерізані, і поступово стає зрозумілим, що “резерви доцільніше спрямувати південніше”, щоб принаймні зберегти можливість постачати це угрупування по лівому берегу Осколу та зберегти для нього надійні шляхи для цілком вірогідного “акту доброї волі”.

Думаю, сьогодні ввечері стане зрозуміло – яке саме рішення прийме російське командування. Але, я не здивуюсь, якщо воно буде носити “комплексний” характер. З цих оперативних геніїв станеться, вони цілком можливо спробують “встигнути зразу скрізь”.


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку

PayPal: kastet771@gmail.com

 

Фото:  Генштаб ЗСУ

Автори