Парад під марш УНР
Новина – дрібничка, здається. Але в горлі перехопило. Військовий парад у столиці на День Незалежності пройде під марш Дієвої армії УНР.
Данина пошани. Шанування героїв тої війни. Просто пам’ять про них.
Це зараз важко навіть уявити. Працюючи над романом “Заколот проти Петлюри” я перебрав десятки мемуарів, і склав особисто для себе картину тої боротьби за Незалежність. В Україні, перемігшого Майдану-3,… вибачте, протигетьманського повстання. Коли практично зникло організоване забезпечення. Коли почалися перебої з боєприпасами. Коли легке поранення було не приводом уходити з окопів. Коли в полках лишалося по 200 багнетів.
Коли доброба… вибачте, загони повстанців-протигетьманців починали відмовлятися стріляти в “братів по класу”, а то й відверто переходили бо більшовиків. В кращому разі – воювали на власний розсуд, без узгодження і координації. Оголюючи фланги.
Коли здалися більшовикам гайдамаки. Здалися полякам Січові стрільці. Здалася білим УГА. Хто тоді залишився? Колишні. “Неправильні патріоти”. Колишні солдати і офіцері царської армії з Запорізького і Волинського корпусів.
Саме запорожцям належить останній успішний наступ ДА УНР. Саме ці вояки пішли у Зимовий похід.
А потім – забуття.
І от – нащадки згадали. Нащадки – шанують. Нащадки – пишаються.
Якщо на параді вам здасться, що ви бачите людину в “англійському” кителі та кашкеті-петлюрівці, або у черкесці та шапці зі шликом – це не примари.
Це – вони.
У них – теж свято. Теж – парад українського війська. Під їхній бойовий марш.
