Вісті з фронтів. 21.08.2022
Схоже на те, що командування військ противника таки стало потроху тихцем перекидати на Херсонський плацдарм підрозділи 5-ї та 35-ї ЗВА. Я так розумію, вони серйозно вирішили відсунути наші війська від Херсону…
1. Після нетривалого перегрупування своїх сил та засобів в районі Херсона та північніше нього противник перейшов до активних наступальних дій по напрямках Правдине – Таврійске та Олександрівка – Таврійске. Судячи зі всього, головним сенсом цих атак є прагнення відсунути українські війська від дороги Станіслав – Херсон на ділянці Широка Балка – Білозерка.
За попередніми даними в атаках приймає участь принаймні 2 БТГр зі складу 127-ї мсд 5-ї ЗВА, підсилених окремими підрозділами 126-ї мсбр 22-го АК.
Окремо противник також намагався контратакувати з напрямку Зелений Гай – Благодатне та Киселівка – Благодатне (р-н Посад- Покровське) силами та засобами 22-го АК при підтримці 1 БТГр зі складу 64-ї мсбр 35-ї ЗВА.
Про результати цих контратак казати ще зарано, бо бої ще тривають. Однак, їхній сенс цілком зрозумілий – командування військ противника прагне відсунути передові підрозділи ЗСУ на найбільш загрозливих, з його точки зору, ділянках на Херсонському напрямку.
Не думаю, що ці атаки є чимось більшим у цьому конексті. На відміну від того, що відбувається західніше та південно-західніше Снігурівки.
Очевидно, що противник цією активністю прагне нівелювати можливости українського командування зманеврувати силами та засобами по фронту і підсилити лівий фланг свого тактичного угрупування, яке підійшло на ближні підступи до Херсону.
Це у вищий мірі наївно, але нехай пробують, якщо їм не має куди дівати з великими потугами поповнені резерви зі складу 5-ї та 35-ї ЗВА, або завелися “зайві” солдатики з військової технікою. Бо за всіма ознаками, командування Сил оборони України було готове до такого розвитку подій “під Херсоном” і очікувало на “контрнаступальну лихоманку” противника.
2. Продовжується “впертий” загальний наступ військ Домбабви “у порожнечу”. Принаймні 4-5 БТГр зі складу 1-го АК, підсилені двома “штурмовими групами” (загалом до батальону) пвк “вагнер”, а також окремими підрозділами 150-ї мсд (до 2-х танкових рот) на ділянці від Красногорівки до Новомихайлівки у режимі “нон-стоп” атакують на різних ділянках передові позиції ЗСУ.
Зокрема, в районі Мар’їнки противник шляхом зміни напрямків своїх атак намагається таки намацати “слабке місце” в обороні передових підрозділів ЗСУ на цій ділянці й таким чином просунутись ЗА Мар’їнку та вийти на ближні підступи до Курахового. Виглядає це методично грамотно, противник атакує український район оборони з півночі від Красногорівки та Старомихайлівки і одночасно, намагаючись пробитися південніше самої Мар’їнки.
Також противник, намагаючись прорватися по обох флангах на північ та на південь від Авдіївки, прагне відтиснити наші війська з цього населеного пункту.
Я так розумію, російським командирам на тактичному рівні здається, що вони “беруть у лещата” почергово кожний з районів оборони ЗСУ на цьому напрямку (спочатку Піски, зараз Мар’їнка, а потім, скоріш за все, Авдіївка) і таким чином рушать усю систему оборони ЗСУ, яка якраз і складається на взаємодії цих взаємопов’язаних батальйонних районів оборони.
Ця методологія достатньо відома і випробувана. Спочатку ви визначаєте кордони кожного з районів оборони противника, а також порядок взаємодії між ними, в тому числі вогневої. Потім атакуєте їх позиції на цьому “стику” і в залежності від результату повертаєте або праворуч, або ліворуч, намагаючись зайти чи одному, чи іншому району оборони у тил та фланг.
Саме так противник зараз намагається “вирішити питання з Авдіївкою”. Одна тактична група ворога намагається прорватися через Красногорівку та отвали АКХЗ на Степове та Орлівку, інша, вийшовши на рубіж Піски – Опитне, рветься на Водяне – Тоненьке. Головний сенс цих впертих атак – примусити українську тактичну групу, яка обороняється у Авдіївському районі оборони, під загрозою оточення та блокування відійти з Авдіївки.
В принципі, ця методологія є достатньо дієвою. Особливо, коли в тебе для всього цього є достатньо штурмової піхоти та артилерії. Однак, як будь-який тактичний прийом вона також не ідеальна. У неї, як кажуть самі росіяни, “есть фундаментальный изъян” і доволі суттєвий.
Полягає він в тому, що командування противника, стикнувшись з вашою тягою “лазити по краєчку” та поміж “чужих городів”, цілком можливо організує суцільну та тісну взаємодію між своїми атакованими сусідніми районами оборони й у зручний для себе момент просто відріже ваші штурмові групи у глибині своїх бойових порядків та, оточивши їх, порве як “тузік грілку”.
Тому кожного разу, атакуючи противника на “стику”, вам доводиться дуже ретельно слідкувати за своїми флангами й постійно їх нарощувати. Іншими словами, вводити у бій ДОДАТКОВІ сили та засоби, аби вам не влаштували чікі-пікі.
Саме тому такий тактичний прийом можливо провернути раз, два, можливо, три, але ПОСТІЙНО його використовувати як магічний посох не вийде. Потрібно до бісового дядька багато піхоти, бронетехніки та арти, яку ще постійно тре таскати з місця на місце.
На вищезгаданій мною ділянці противник поки що здатний цим займатися за рахунок вводу у бій цілого ряду підрозділів “мобіків” з числа “мобілізаційного резерву” 1-го АК (в районі Донецьку зосереджено до 5-и таких “стрілецьких батальйонів мобілізаційного резерву”, причому як 1-го, так й 2-го АК) , а також навербованих Пригожиним по російським єб*ням різноманітних “полуфабрикатів” (2 роти вже введені у бій, ще приблизно до “штурмового батальйону” підтягується на цю ж ділянку).
Тож забезпечувати фланги та тил ударних тактичних груп, які намагаються “обходить и охватывать” українські райони оборони під Донецьком, противник ще може, але ця ситуація, явно не затягнеться надовго. Справа в тому, що ці “мобіки” та “вагнерівські” покидьки мають властивість “дуже швидко закінчуватись” у впертих та перманентних атаках. По суті, ці “піхотно-штурмові хвилі” противника на Донецькому напрямку, цілком можливо, ще будуть накочуватись, але їхня потужність – явно не стабільне значення.
Завтра, спробуємо розібратися зі “страстотерпцами” зі складу ворожого угрупування “Изюм” та подивитися більш ретельно на те, що коїться під Харковом…
Шановні читачі!
Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.
Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.
Реквізити:
4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку
PayPal: oksanam83@gmail.com
Фото: Генштаб ЗСУ
