Вісті з фронтів. 19.08.2022
Російське військове командування продовжує свої спроби “дать результат в ближайшее время” відповідно до вимог свого вищого військово-політичного керівництва. Однак, судячи зі всього, виходить то у нього, м’яко кажучи, не дуже…
1. На Харківському операційному напрямку спроба російського командування організувати “раптовий наступ” виявилась невдалою.
Південно-східніше міста, в районі Чугуєва, противник намагався, як йому здавалося, раптово силами, не менш як 2-х БТГр (ймовірно зі складу 138-ї та 25-ї мсбр 6-ї ЗВА) прорватися на рубіж Малинівка – Стара Гнилиця, атакуючи на двох ділянках – від Чкаловського на Нову Гнилицю та Гракове, а також від Миколаївки у бік Коробочкиного та Пушкарного.
Після початку цих атак йому вдалося просунутись частково з вихідних рубіжів. Але вже невдовзі передові підрозділи противника були зупинені та відкинуті в районі Гракового та північніше Миколаївки. Більше того, в районі Миколаївки противник був вимушений взагалі відійти на вихідні рубежі.
Стосовно цього “раптового” експромту російського військового командування можливо зазначити лише одне. Буквальне та формальне відношення до постулатів та принципів оперативного мистецтва приносить не стільки “гарантований успіх”, скільки зайвий клопіт на ваші багатостраждальні дупи.
Не треба розуміти викладені у відповідних настановах та підручниках РЕКОМЕНДАЦІЇ буквально, як обов’язкові до виконання за будь-яких обставин. До всього треба відноситись творчо та вдумливо, намагатися, принаймні, передбачити реальні, а не уявні наслідки тих чи інших ваших рішень.
Якщо у підручнику написано, що у випадку невдачі наступу на обраному вами напрямку треба “перенести зусилля на інший”, то, може, вартує замислитись про те, де саме краще це зробити? Може, варто подумати про те, що механічний перенос зусиль на сусідній напрямок може призвести до того ж самого результату, нє? Але кому я то кажу…
2. Противник продовжує свої спроби таки прорватися північніше та південніше Бахмута, не рахуючись із втратами у лавах батальйонів пвк “вагнера” та “бомбаських мобіків”. Окрім того, саме цікаве, що “ретельно спланована” та організована “операція” по взяттю Сіверська таким собі комбінованим способом поки що, за великим рахунком, й не розпочалась. Хоча було логічним очікувати, що разом з черговою активізацію атак на Бахмутському напрямку противник почне реалізацію вже давно задуманого ним “подвійного наступу” на Сіверськ. Але усе вилилося у хаотичні спроби атакувати передові позиції ЗСУ від Спірного на Івано-Дар’ївку й далі та просунутись із району Берестового на Виїмку якомога “глибше”.
Оперуюча тут тактична ударна група противника, основу якої складають вже достатньо “порепані” батальоні 2-го АК (зі складу його 2-ї та 4-ї мсбр), була кілька днів тому підсилена двома БТГр зі складу 41-ї ЗВА ЦВО (зі складу її 35-ї та 74-ї мсбр). Протягом минулих днів вона зуміла лише вийти на східні та південно-східні околиці цих населених пунктів і потім… зупинитися. Прикметно, що обидві “кадрові” російськи БТГр-и діють виключно у якості “підсилення та резерву”, тобто у другому ешелоні. У бій їх вводять лише епізодично і при першій ліпшій нагоді тут же відтягують назад.
На цьому “Сіверська операція” противника поки що зупинилась. І чесно кажучи, я не думаю, що без принаймні серйозного тактичного перегрупування сил та засобів на цьому напрямку командування військ противника має якісь суттєві перспективи до її відновлення.
Хоча слід відзначити, що можливості для цього у противника тут існують, і він цілком ще здатний підсилювати окремі ділянки фронту на цьому напрямку за рахунок як своїх тактичних резервів (а вони тут у нього присутні), так і за рахунок інших ділянок лінії фронту. Зокрема, за моїми даними, командування противника на цьому напрямку здатне задіяти протягом 3-4 годин додатково не менш як 1.5-2 БТГр (правда, не повного складу). Найбільш вірогідно на напрямку Верхньокам’янка – Верхньокам’янське, або як альтернатива – Білогорівка – Григорівка – Серебрянка.
В свою чергу, на Бахмутському напрямку дуже чітке та виражене прагнення противника прорватися у район Красна Гора, Благодатне і вийти на північні околиці міста, а також через Вершину прорватися на Зайцеве та Опитне, судячи зі всього, також, м’яко кажучи, забуксовало.
Найбільш загрозливою, звісно, є ділянка, на якій противник спромігся ще тиждень тому вийти до Покровського і наблизився до східної околиці Бахмута. Але, здається, що цю відстань від Покровського до Бахмута подолати він так і не спромігся.
Безпосередньо на Бахмутському напрямку діють принаймні три тактичні групи противника, м’яко кажучи, дуже змішаного характеру. Від “штурмових” батальонів пвк “вагнер\ліга” до “стрілецьких батальонів мобілізаційного резерву 1-го та 2-го АК” та кадрових російських підрозділів. Північніше Бахмута наступає приблизно до 3-х БТГр (ще 1 БТГр у резерві), десь до 2-х БТГр наступають на Бахмут “в лоб” (тобто зі сходу) й ще до 3-х БТГр оперують на ділянці від Зайцевого до Кодеми, маючи у резерві ще 1 БТГр. Таким чином, можливо сказати, що у “штурмі Бахмута” приймає участь ударне тактичне угрупування противника у 6-8 БТГр, яке має у резерві ще 2 БТГр.
Протягом останніх 2-ї днів це угрупування хоча й не припиняло спроб атакувати та штурмувати передові позиції ЗСУ, просування не добилося. Навіть на дивлячись на масоване застосування артилерії та АА. Більше того, згідно певної інформації (яка потребує перевірки), не встигнувши закріпитися на позиціях в районі Вершини, після короткої контратаки ЗСУ його передові підрозділи були вимушені відійти.
Отже, в обох ключових “флангових районах” на схід від Краматорсько-Слов’янської агломерації противник так і не спромігся протягом останніх 2-х діб досягнути бодай якогось суттєвого успіху. Його прагнення вийти на рубіж річки Бахмутка на ділянці від Бахмута до Сіверська як найближче тактичне завдання на сьогоднішній день так і залишається невиконаним.
3. В районі Авдіївки та прилеглого з півдня району на ділянці Піски – Новомихайлівка продовжуються вперті та жорсткі бої. Діюче на цьому напрямку угрупування 1-го АК у двоешелонному бойовому порядку намагається прорватися у північно-західному напрямку, очевидно маючи на меті вийти на тили угрупування ЗСУ, яке продовжує оборонятися безпосередньо в Авдіївці та на схід и північ від неї.
Очевидно, що у цьому сенсі ключовими для військ противника пунктами є Красногорівка північніше Авдіївки, напрямок Піски – Первомайске, а також рубіж Водяне – Опитне.
На відміну від Бахмутського напрямку, де противник демонстрував більше адекватні методи та форми досягнення своєї мети, наприклад, організував нещодавно спробу просунутись південніше Кодеми з боку Горлівки, то на Авдіївському напрямку він демонструє добре відому та “обкатану” методологію – лобові атаки при масованій підтримці артилерії та АА.
Звісно, це певним чином “дає результат”. Особливо в умовах, коли противник (тобто ЗСУ) на цій ділянці не може дати тобі адекватну відповідь, зважаючи на те, що поступається тобі у кількості вогневих засобів, в тому числі в ствольній та реактивній артилерії.
Окрім того, маючи перевагу на цій ділянці у кількості піхоти (а я нагадаю, що майже увесь 1-й АК нині сконцентрований саме на цих ділянках та ще й підсилений не менш як 2-а штурмовими батальонами чвк “вагнер” та 2-а БТГр зі складу 150-ї мсд 8-ї ЗВА ПівдВО, командування військ противника має можливість, не особо замислюючись над обсягами втрат у “живій силі”, організувати майже безперервний (так би мовити, перманентний) штурм опорних пунктів та районів оборони ЗСУ на вказаних ділянках.
Та й загалом, враховуючи район, який примикає до Пісок з півдня – Мар’їнка та напрямок Новомихайлівка – Антонівка – Веселий Гай, можемо казати про “широту та сміливість тактичного задуму командування противника”.
І дійсно, протягом минулого тижня противнику вдалося на південь від Авдіївки просунутись в районі Піски (але явно не до кінця селища, судячи зі всього, північно-західна його околиця все ще прострілюється ЗСУ), вийти до Опитного (і наскільки я зрозумів, закріпитися на його південно-східній околиці), просунутись в районі Новомихайлівки ( не більше ніж на 1.5 км). На цьому весь успіх противника за 2 тижні його шалених атак на цьому напрямку вичерпується.
Хоча, звісно, є ще східна околиця Красногорівки, формально захоплена противником до цього, але, кажуть, він там “буває набігами”, тому що на цій ділянці існує висока вірогідність фатального вогневого ураження для нього, в разі якщо спробує там закріпитися.
Тож, підсумуємо…
На цьому прикладі можемо пересвідчитись в тому, що Чугуївський “експромт”, вперто-баранячі удари по Бахмутській брамі та, власне, спроба організувати “відтіснення” ЗСУ від околиць Донецьку – це ланки одного ланцюга.
І називається цей ланцюг просто – “радянський шаблон війни”. Головний “посил”, який російське військове командування з нього винесло, – якщо не получаєЦЦа на цій ділянці (напрямку), то треба спробувати на іншій ділянці. Інше не важливо.
Йому навіть на думку не спадає, що цю “іншу ділянку” варто обирати, виходячи з якоїсь більш-менш тактичної або оперативної доцільності після всебічної оцінки. Головним крітерієм вибору російського командування у цьому сенсі є думка про те, що “тут можливо прорватися” (або як йому здається, “можливо”), а там неможливо”. Над такими “дрібницями” щодо того, чи взагалі варто туди прориватися, або скільки те буде коштувати, воно або взагалі не замислюється, або замислюється вже “опісля того, як рішення прийняте”.
Ось це й маємо можливість сьогодні спостерігати.
Ми можемо прорватися на Бахмут (вони так думають), а на Сіверськ не получаєЦЦя, то ну его нах*р той Сіверськ, будемо укладати “мобіків” штабелями під Бахмутом.
Або… ну не получаєЦЦя прорватися на дорогу між Харковом та Старим Салтовим. О, тоді попремо на Чугуїв, заодно відсунемо “укрів” від чутливого напрямку Шевченкове – Куп’янськ. Але ж це безглуздо, там відстань принаймні у 2 рази більша, й треба буде перетаскувати резерви вкругаля. Тим більше що такими діями у загальній ситуації на Харківському напрямку НІЧОГО НЕ ЗМІНИТИ. Та й пофіг, але можливо прорвемося к Харкову з півдня.
Чесно кажучи, така логіка видається мені іноді, м’яко кажучи, дивною…
Шановні читачі!
Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.
Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.
Реквізити:
4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку
PayPal: oksanam83@gmail.com
Фото: Генштаб ЗСУ
