«Російський ліберал – ліберал до першої відмови у видачі візи»
Росіяни почали вити, що цивілізовані країни не хочуть їх бачити у себе. Мовляв, “ми нє віноватиє”.
Ви винні. Ви сиділи на сраці рівно всі ці роки і дивились, як у вашій країні встановлюється диктатура. У вас було сите життя на газпромівські гроші.
В цей час українці раз за разом виходили на майдани за свою свободу. Ми палили автозаки, а ви робили в них селфі. Борці з путінським режимом, де ваша небесна сотня?
Українці зараз вмирають за свою свободу, бо ви не захотіли вмирати за свою. Ви не захотіли брати зброю і приносити війну в свою країну, і тому ваша країна принесла війну нам. Це ваша війна, ваш диктатор, не наш.
Тому переставайте скиглити, стуліть пельку і дивіться, як дорослі дяді дають 3,14здов диктаторам.
Ви – маленькі діти, що не мають суб’єктності та права щось вирішувати в своєму житті, в своїй країні.
Хочете подорослішати? Візьміть на себе відповідальність за те, що робить ВАША країна і визнайте свою частину провини за те, що зараз відбувається в Україні. І тоді, можливо, у вас з’явиться шанс не бути покірним бидлом.
Білорусів це теж стосується.
О, на росії і опозиція є. Непримиренна і завзята. І мільйони противників режиму, які з ним боролися і словом, і ділом.
Ми їх раніше не помічали, тому що не туди дивилися. І ще тому, що вони дуже скромні.
Але загроза втрати шенгенських віз змусила кожного з них сказати своє тихе слово. По слову від кожного з цих мільйонів, і українцям аж вуха позакладало.
Гіпотетичну, поки що примарну можливість повернення додому вони називають відправкою у концтабір. Слухайте, у вас було вісім років війни з Україною. Чому ж ви не палили паспорти цього концтабору?
Цікаво, чи почнуть вони самоспалення на знак протесту проти депортації? Я б подивилася.
Сьогодні день археолога, і вперше за 16 років я у цей день відчуваю таку порожнечу і таку лють.
Мамай-гору, на якій десятиріччями копав запорізький істфак, на якій мене висвячували в археологи у 2006-му, з якою у мене і у моїх друзів пов’язано стільки історій, – окуповано. Як і більшу частину моєї рідної Запорізької області. Цього року не буде багаття у підніжжя курганів, не буде вина на узбережжі Каховського водосховища, не буде спеки і запаху степу, не буде нічого. Будуть тільки спогади. І біль.
Мільйони українців втратили не тільки свої домівки, а і спогади, минуле. Яке тепер наче зґвалтоване, випотрошене окупацією. Зимні вулиці Ялти, такі яскраво-сині води Фіоленту, тихі парки Маріуполя, футбол на стадіоні у Донецьку – все ніби скалічене ще у минулому, бо боляче навіть згадувати про ті миті, які там були. Ніби ті картинки спогадів минулого створені із битого скла, яке ріже тебе при спробі згадати.
І на всьому цьому фоні я читаю виття «не таких» росіян, які називають майбутню заборону на візи в Європу «геноцидом».
Та ні, бл*дь. Це ще не він.
Після того, що ви зробили на нашій землі, ваш світ буде звужуватись. Зменшуватись, немов промінь світла в очах, коли ти помираєш. Спочатку у вас заберуть Європу. Потім – всю іншу планету, окрім Ірана та Північної Кореї.
Потім ви відчуєте, що це таке – бігти у бомбосховище під звуки сирен та вибухи ракет. Бігти, не розуміючи, чи встигнеш цього разу. І наступного. І наступного.
А потім ваш життєвий простір зменшиться востаннє. До стандартного розміру: два на один і метр вглиб.
І це буде справедливо. Lex talionis, ukrainian edition. Два ока за око. Тому що ви не розумієте інакше. Тому що ви неспроможні зрозуміти.
Тому що нам боляче. І цей біль втамує тільки ваш.
Реакції росіян на історії з візами і канселінгом російської культури, вєлікой (це обов’язково, хоча і не так по факту), показав, що російська інтелігенція і взагалі всі вони дуже турбуються про престиж. Про совість зовсім не турбуються. відповідальність і почуття провини – це інструменти, які їм взагалі невідомі. Коротше, в кожному ліберальному росіянину сидить маленький нацист.
Отже, поле символічного для них страшенно важливо. Так от, виходить, все, що понижує їхнє власне відчуття престижності російськості, все дуже добре працює. Отже, візи спрацюють. Канселинг російської культури теж спрацює. Визнання Росії спонсором тероризму (терористом) спрацює. Бойкот на всяких престижних громадських і бізнесових площадках.
А ще добре спрацює міжнародний трибунал над злочинами СРСР, по-моєму. Адже рашизм неможливий без дрочки на СРСР. І на Вєлікую Пабєду. І на ці дві речі мають бути великі, солідні, престижні заходи з хорошою пресою і вироком. Міжнародні.
Чому взагалі досі не було міжнародного суду над комунізмом? Китаю всі бздять чи що?
Це підірвало б ідеологію рашизму, престиж російськості як такої (адже кожна свиня з перегаром боярою вважає себе вищою расою).
P.S. Пам’ятаю, як в Празі пару років тому шокувалась російськими магазинчиками з червоною символікою і надписами КГБ. Такого немає бути в світі. Нарешті треба посунути трошки Гітлера з Третім Рейхом і помістити на ту ж сходинку п’єдесталу Леніна, Сталіна і весь гнидник СРСРу.
Народ, ау. А подскажите-ка мне: кто сказал русским либералам, что Украина воюет только против Путина? Кто этот человек? Кто?
Ибо я слышу с их стороны странные вещи. Будто Украина воевала чисто с Пыней. А потом оп – и взялась за всю Россию. О ужас! Злые украинцы вдруг захотели развалить Россиюшку!
Чтобы вы не путались, дам подсказку. Когда мы «против Пыни», русскому либералу дают визу в модные западные страны. Там он может пить смузи и бороться. Наносить Путину удар за ударом, желательно в твиттере.
Когда визы нет, Украина уже против всей России. Все просто.
Кто. Им. Это. Сказал. Бл*дь.
Разберемся. Столько людей с высшим образованием ноет о несуществующей проблеме. Причитает: ох, ох, Украина не дала мне поехать в Париж. Сфоткать жопу и написать что-то из Коэльо. Нарисовать мемас! Ладно, они сегодня добрые – целых два!
Ведь Путин такого очень боится. Каждый раз после панча в твиттере его друиды старым лесным обычаем откачивают, не отрывая от ботвы. Еле держится. Британская разведка думала, это болячка – но нет. Это мощный фронт русских либералов дает свои плоды.
Сука, вам же дали шанс уехать. Никто не говорил о комфорте, тупо уехать. Так в чем проблема?
Украина воюет с Россией не с августа, долбое*ы вы на вынос. Даже не с 24 февраля. Эта борьба длится с 2014 года, привыкайте.
С тех пор родились дети. Кто-то растет в условиях войны, кто-то из ребенка стал подростком. Война здесь. Она была, есть и будет, пока существует Россия. Потому что без войны наш соседушка них*я жить не умеет.
Эта война ведется за распад РФ с тех пор, как нога первого ихтамнета ступила на берег Крыма. И она закончится скоро.
России не будет. Она изъела себя изнутри, пытаясь вылепить образ топ-государства. Того, чем она никогда не была, не является и уже не будет никогда. Прямо сейчас Россия умирает. Она дохнет, в пьяном угаре принимая предсмертные конвульсии за легкое недомогание.
России не будет, потому что нет ее уже. Где она, на карте? Это временно. Назовите атрибуты ее государственности.
У нее не было экономики топ-державы, теперь нет экономики.
Армия? Вторая, сука, в мире? Да что вы говорите. А у Пригожина своя, и на государство пое*ать.
Полиция? Ого, а чеченцы копам по губам водят.
Суды? Смешно, ха-ха.
Финансы? Независимых рынков (мне аж смешно) нет. Они, бл*дь, даже олигархов нормально создать не умеют. Или кошелек Пыни, или сидит. Или помер уже.
Может, демография? Да на фоне российской рождаемости даже у нас дела идут неплохо.
Украина обладает массой проблем. Но мы не банда с вечным вожаком и общаком вместо бюджета. Меняем власть. Делаем ошибки и учимся, если не учимся – обжигаемся еще. У нас младогосударственность. Это как детство. Кем себя ни вообрази, шишки все же набьешь.
А против нас – банда с ядерной бимбой. Да, второе есть, но и первое тоже. Словно кровать, держащаяся кучи лишь потому, что клопы ухватились за руки.
С этим и борется наша страна. Выживет кто-то один.
ЛибеРаху не спрашивали.
* * *
