П’ять ключових викликів на найближчі півроку
Серпень зазвичай місяць відпусток, але не цей. Нинішній серпень відпусток не передбачає. Це серпень надзусиль як Збройних сил, так і всіх інших.
Країна не має права прогуляти місяць, який має стати основним у швидкому аналізі викликів і формуванні рішень, втілення на які лишиться хиба що вересень-жовтень.
Отже, аналіз лише 5 викликів, які є ключовими для України на найближчі півроку.
1. Виклик воєнний
Серпень є вкрай важливим місяцем для воєнної ситуації, оскільки на вересень росія планує проведення псевдореферендумів на окупованих територіях і їх анексію за кримським сценарієм. Відповідно, контрнаступ вже буде трактуватися як «наступ на російські території» і може призвести до загальної мобілізації чи навіть застосування тактичної ядерної зброї.
Серпень – той період, коли ведення бойових дій не ускладнюється погодними умовами, і коли якраз має підійти західне озброєння, проте противник все ж досі має суттєву перевагу в техніці.
Суспільство чекає контрнаступ, який публічно оголошували всі, кому не лінь. Натомість The Times пише про 25 тис росіян, що готуються оточити Миколаїв. Плюс нас цілком можуть очікувати серйозні втрати у битві на Донеччині і наступ росіян на півдні. Вже за місяць командуванню треба буде вирішувати і питання ротації тих, хто півроку на передку. І явно втомився…
Війна з лінією фронту у 2.5 тис.км – це надзвичайно складна і небачена за останні 70 років історія.
2. Виклик економічний
Українська економіка з очевидних причин йде в круте піке. Міжнародна допомога є далеко не такою значною, як сподівалися, натомість країна за умов відсутності інвестицій і зруйнованої логістики не може нормально функціонувати.
Сільське господарство, як основна експортна позиція, має величезні логістичні проблеми і по факту не може відвантажувати продукцію. Металургія, як друга позиція, зруйнована. Переробка, наприклад, нафти, знищена, промисловість і машинобудування під постійними ракетними ударами.
Інвестицій в цих умовах бути не може. Логістика надто складна і дорога. Ринок суттєво звузився, і купівельна спроможність теж. Друк грошей може вже в ближчій перспективі призвести до неконтрольованої інфляції.
Можна сказати, що запас міцності країни, що створювався непопулярними реформами з 2014 року, вичерпався. Проте треба відзначити, що українська банківська система попри надскладні обставини виявилася дієвою і життєздатною.
3. Енергетичний виклик
Нікого не здивую, якщо скажу про найскладнішу зиму за всю історію незалежної України, яка нас чекає. Вперше в нас немає ні запасів газу, ні запасів вугілля, які б бодай наближувалися до мінімально необхідних. Це означає, що сподіватися на теплову генерацію не доводиться.
Очевидно, що головна надія на досвід минулого року, коли країна пройшла зиму дивом – на працюючих всіх до єдиного атомних енергоблоках. Проте, зважаючи на окупацію Енергодару, Запорізька АЕС з високою долею ймовірності буде переключена на російську систему, відтак, це значний мінус. Очевидно, що і споживання буде меншим – непрацююча промисловість і значно менша кількість населення.
Проте є інша загроза – постійні ракетні обстріли об’єктів інфраструктури, які можуть залишити українські міста без світла і тепла. І це привід вже сьогодні максимально думати про вкладення в енергоефективність та нові технології – від сонячних батарей і накопичувачів, до банальних твердопаливних котлів і дрів.
4. Демографія
Ця осінь може стати критичною з точки зору серйозної зміни демографії. Дітей, які підуть в школи за кордоном і зможуть там асимілюватися, буде вкрай складно потім повернути до України.
Поки, за опитуванням Київської влади, 70% дітей збираються повернутися до київських шкіл, але у випадку активізації воєнної ситуації ці люди знов поїдуть і вже з усвідомленою необхідністю пошуку роботи і т. д. Це вже буде значно свідоміша еміграція, аніж в лютому.
Далі вже буде питання виїзду чоловіків за кордон. На валізах сидять дуже багато – від представників робочих спеціальностей до програмістів. За моєю інформацією, виїхали і не повернулися за програмою Шлях декілька сотень тисяч чоловіків, величезний відсоток з тих, хто мав повернуся ледь не під гарантії держави…
До завершення війни і усвідомлення її результатів відтік людей з України буде зростати. Кількість можливих втрат зараз лише пробують вгадати демографи, але серед них звучить цифра у 25- 30 мільйонів…
Плюс загиблі… Про кількість нам не кажуть, але очевидно, що це багатотисячні втрати… Чоловіків у найпродуктивнішому віці…
5. Політичний
Україна – демократична держава по своїй суті, і обмеження свободи українцями переживаються особливо гостро. Достатньо зауважити, що саме питання свободи і демократії призвели до двох революцій в країні. Нинішні обмеження пояснюються війною, але спокуса зловживання владою на тлі повної політичної керованості правоохоронними органами цілком може дестабілізувати внутрішню ситуацію.
До цього варто додати і повну руйнацію інституцій, які в час війни по суті були демонтовані. Хтось вважає це потребами реального часу і легко мириться з монополією Офісу президента на владу. Але демонтований уряд і демонтований парламент – це ті інститути, які мали б брати на себе великий шмат роботи з вирішення болючих питань, бути локомотивами змін в економіці, готуватись до зими і т. д. Але які де-факто не мають повноважень на прийняття рішень. Жодних.
Врешті, це і призводить до того, що СБУ на всю країну поширює фейки як, наприклад, про ліквідацію «мільйонної ботоферми» чи проводить обшук за видобуток піску в 2017 році, насправді займаючись виконанням політичних забаганок… Під час війни це означає мінус один інститут, що мав би виявляти загрози нацбезпеці, які надто очевидні. Але ні.
* * *
До цих викликів докладається серйозна втома від війни як за межами України в світі через величезний ріст цін на енергоносії, так і, зрозуміло, всередині країни…
На тлі цих викликів, звісно, є і втішні перспективи. Принаймні, українське суспільство тепер значно більш єдине в питаннях армії, віри і мови, тобто в глибинних і засадничих речах. Тому тепер всі основи для розвитку є.
Лишилось здолати виклики, завершити війну і отримати ресурси…
