Російська корупція – просто подарунок долі
Після війни можна пам‘ятник російській корупції замутити. Я б радив ставити десь на кордоні.
Велика стела, на ній Чмоня верхи на пачці баксів. Пачка розписана: всюди видно маленькі накарябані слова «Армата», «Бойові роботи», «Можемо повторити». На голові в орка німб із радянських бинтів. Ставити пам‘ятник треба зовсім на кордоні. Лицем до Росії.
Можна десь приткнути напис: «Шо, пацани, за три дні?». Бо цю війну виграє Україна. А програє – не лише РФ, а й саме російська корупція.
Всі ці легендарні розробки, всі ці «аналогов нет», ось що допоможе Росії нарешті піти на смітник. Ми маємо розуміти. Зрозуміти та цінити. Маємо цінити, що за вісім років самі навчились збирати на нічне бачення для ЗСУ та безпілотники. А ворог за цей час пиляв бюджети.
Ні, не просто вкинув на асфальт те, що мало піти на армію. Це кепсько, звісно. Але супостат пиляв безпосередньо на армії й все одно наважився напасти.
Ми з вами побачили, що трапилась халепа, зітхнули та пішли скидатись грошима на чергову цяцьку для утилізації росіян. Багато хто пішов воювати. Та серед моїх знайомих немає людей, які сказали б «Та байдуже» й лишились сидіти на дивані. Пашуть всі. Крутиться кожен.
Тобто Україна створила проблему й пішла її вирішувати. Як завжди, в авральному режимі – та все ж.
Але Росія вчинила інакше. Довівши власні збройні сили до статуса донора під черговий пентхаус доці Шойгу, агресор не зупинився. Не подумав, що йому капці настануть. Не розрахував. Він просто гаркнув щось мотиваційне й поліз сюди.
Ба більше, тепер «волонтери Донбабве» тішать нас чудовими звітами про придбання ліків десь за 400 гривень. Хваляться парою рукавиць. Пруть бинти цілими скринями.
Мені друг-волонтер розповідав одну веселу історію. Йому в ЗСУ колись розповіли, що бинти можна одразу сєпарам (тоді ще сєпарам) скинути. Бо ті ніц не знають інструкцію. Замість того, аби зупинити кров, тупо обмотують товариша бинтами й дивуються: ого, помер. Доходиш до покинутих позицій, там закривавлена мумія. Одразу видно – Васян Васяна лікував.
І це стара історія. Хтось робить висновки з помилок, а хтось – Росія. Тому ми матюкаємось на неякісні турнікети, поки в росіян турнікет буває тільки в метро. Для інших випадків життя є старий добрий бинт. Старий – буквально. Радянський.
Російська корупція – агент СБУ, ствол гаубиці та просто подарунок долі. Без неї було б важче. З нею – легше та епічніше.
Бо те, як росіяни пиляють, показує різницю між народами. Нас постійно змальовували як жадібних розкрадачів: так простіше сказати громадянам, що Україна буде знищена. Мовляв, проти твоїх богатирів зараз Микола вийде і вкраде останнього джавеліна. Микола не вкрав, а пальнув. І вся держава зробила так, щоб іншим не хотілось лізти.
Правда, богатирі здали на метал захисні елементи зі свого танка. Тому палають. А «крадій» Микола ірже, прикурюючи на фоні краси з присмаком печеної курки.
Так, у нас крадуть. Всюди так. Але хтось тримає загрозу в певних рамках, а хтось звітує Путіну про виконання чергової суперзадачі, розкрадає бюджети та переводить стрілки. Ні, шановні. Більше так не буде. Ця війна показала, хто краде – це не Микола, а прапорщик Васілій. І я хочу це прояснити раз та назавжди.
Ми маємо підкреслити російську корупцію. Бо ворог надто довго приписував її нам і схибив. Давайте поставимо крапку.
Між нами та ворогом – прірва. Справжня Маріанська западина в плані ефективності. Може, десь у закупках ЗС РФ і фігурували модняві новинки. Але насправді їх немає. Ми ж можемо бути впевнені, що в бюджетах ЗСУ не знайшлось місця багатьом кльовим штукам – зате на практиці вони є, і кожна допомагає наблизити перемогу.
Тому після війни ми можемо ставити два пам‘ятники. Один – у Києві та будь-яких інших містах, що захочуть. Це знак пошани нашим волонтерам, які знову замінили собою державний апарат. Сподіваюсь, держава підхопить їх місію. Пора вже.
Другий – на кордоні. Меморіал корупції РФ, яка перекреслила будь-який її шанс на перемогу. Можна без другого. Але так дотепніше.
Бо в нас може не бути «Байрактара», та за пару днів буде. І є майбутнє.
А в них ні дрона, ні майбутнього.
Ілюстрація © Олексій Кустовський / Радіо Свобода
«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»
