«Росія – це фашистська держава. Якщо Україна не переможе, нас очікує десятиліття темряви» – Тімоті Снайдер

Нам всім треба сказати це вголос і визнати: Росія – це фашистська держава, а її реальна ідеологія – фашизм. Професор Йєльського університету Тімоті Снайдер у своїй колонці для The New York Times пояснює на конкретних прикладах, чому Росія повністю відповідає всім науковим критеріям такої держави. «Тексти» переклали цей матеріал з невеликими скороченнями.


Фашизм ніколи не був переможений як ідея.

Оскільки це культ ірраціональності та насильства, його не можна було знищити як аргумент: поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці та інші мали спокусу до нього приєднатися. Лише на полях битв Другої світової війни фашизм зазнав поразки. Тепер він повернувся — і цього разу країною, яка веде фашистську руйнівну війну, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти всього світу втішаться.

Ми помиляємося, обмежуючи наші страхи перед фашизмом певним образом Гітлера та Голокосту. Фашизм був італійським за походженням, популярним у Румунії — де фашистами були православні християни, які мріяли про насильство, що очищує — і мав прихильників у всій Європі (і Америці). У всіх його різновидах йшлося про торжество волі над розумом.

Навіть візуально Росія схожа на фашистів 30-х років. Фото 2018 року. Фото: NEXTA Live

Через це йому неможливо дати повністю вичерпне визначення. Люди розходяться, часто різко, щодо того, що таке фашизм. Але сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, які зазвичай застосовують вчені.

Є культ навколо єдиного лідера Володимира Путіна.
Є культ мертвих, організований довкола Другої світової війни.
І є міф про минулий золотий вік імперської величі, який має бути відновлений війною через зцілювальне насильство — вбивчою війною проти України.

Україна не вперше стає об’єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера в 1941 році. Гітлер вважав, що Радянський Союз, який тоді керував Україною, був єврейською державою: він планував замінити Радянську владу своєю власною і претендувати на родючі сільськогосподарські землі України. Радянський Союз заморився б голодом, а Німеччина стала б імперією. Він уявляв, що це буде легко, тому що Радянський Союз, на його думку, був штучним утворенням, а українці — колонізованим народом.

Схожість з війною Путіна вражає. Кремль визначає Україну як штучну державу, єврейський президент якої доводить, що вона не може бути справжньою. Після ліквідації нечисленної еліти, як припускалось, народні маси з радістю приймуть російське панування. Сьогодні саме Росія відмовляє світові в українській їжі, погрожуючи голодом на глобальному півдні.

Багато хто вагається, чи вважати сьогоднішню Росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз визначив себе як антифашистську державу. Але використання цього формулювання не допомогло визначити, що ж таке фашизм — і це більш ніж заплутує сьогодні. За допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників у 1945 році. Проте його опозиція фашизму була непослідовною.

До приходу Гітлера до влади в 1933 році Радянський Союз ставився до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога. Комуністичні партії Європи мали ставитися до всіх інших партій як до ворога. Ця політика фактично сприяла сходженню Гітлера: хоча вони чисельно переважали нацистів, німецькі комуністи та соціалісти не могли співпрацювати. Після цього фіаско Сталін скорегував свою політику, вимагаючи від європейських комуністичних партій створити коаліції для блокування фашистів.

Це тривало недовго. У 1939 році Радянський Союз приєднався до нацистської Німеччини як фактичний союзник, і обидві держави разом вторглися в Польщу. Нацистські промови передруковувалися в радянській пресі, і нацистські офіцери захоплювалися радянською ефективністю масових депортацій. Але сьогодні росіяни не говорять про цей факт, оскільки нові закони роблять це злочином. Друга світова війна є елементом історичного міфу Путіна про невинність і втрачену велич Росії — Росія повинна мати монополію на жертви та на перемогу.

Про базовий факт, що Сталін спричинив Другу світову війну, вступивши в союз з Гітлером, не можна ані говорити, ані навіть думати.

Гнучкість Сталіна щодо фашизму є ключем до розуміння Росії сьогодні. За Сталіна до фашизму спочатку всім було байдуже, потім він став поганим, потім усе було добре, доки Гітлер не зрадив Сталіна і Німеччина не вторглася на Радянський Союз — тоді все знову стало погано.

Але ніхто ніколи не визначив, що це означає. Це була коробка, в яку можна було покласти що завгодно. Комуністів чистили так само, як фашистів на показових процесах. Під час холодної війни американці та британці стали фашистами. І «антифашизм» не завадив Сталіну атакувати євреїв під час його останньої чистки, а його наступникам змішувати Ізраїль з нацистською Німеччиною.

Радянський антифашизм, іншими словами, був політикою «і вашим, і нашим». Це не відповідь фашизму. Адже фашистська політика починається, як казав нацистський мислитель Карл Шмітт, з визначення ворога. Це саме зробив і радянський антифашизм. По суті, фашизм повернувся до Росії, просто зробив це через задні двері.

Культ літери Z як нової свастики важко заперечувати. Фото: rebeltv.eu

У Росії 21 століття «антифашизм» всього лише надав можливість російському лідеру визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін і Олександр Проханов, приділяли ефірний час у медіа. А сам Путін спирається на творчість міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна. Для президента «фашист» чи «нацист» — це просто той, хто протистоїть йому чи його плану знищення України. Українці – «нацисти», бо не визнають, що вони росіяни, і чинять опір.

Мандрівнику в часі з 1930-х років не складе труднощів визначити режим Путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очисний акт насильства та ями смерті навколо українських міст – все це дуже зрозуміло. Війна проти України – це не лише повернення до традиційного фашистського поля бою, а й повернення до традиційної фашистської мови та практик. Інші народи там потрібні лише для колонізації. Росія є безневинною через своє стародавнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь [на цю несправедливість].

Оскільки Путін говорить про фашистів як про ворога, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді може бути фашистом. Але у війні Росії проти України «нацист» просто означає «недолюдський ворог» — хтось, кого росіяни мають право вбити. Мова ворожнечі, спрямована проти українців, полегшує їх вбивство, як ми бачимо в Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які були під російською окупацією. Братські могили — це не якась випадковість війни, а очікуваний наслідок фашистської війни на руйнування.

Коли фашисти називають «фашистами» інших людей — це і є фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ безрозсудства. Називати інших фашистами, будучи фашистом, є основною путіністською практикою. Джейсон Стенлі, американський філософ, називає це «підривною пропагандою». Я назвав це «шизофашизмом». В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це «рашизмом».

Сьогодні ми розуміємо про фашизм більше, ніж у 1930-х роках. Тепер ми знаємо, куди це привело. Ми повинні визнати фашизм, бо тоді будемо знати, з чим маємо справу. Але розпізнати це не означає відкотити назад.

Фашизм — це не дискусійна позиція, а культ волі, що випливає з вигадки. Йдеться про містику людини, яка зцілює світ насильством, і вона буде підтримуватися пропагандою до кінця. Це можна побороти лише демонстрацією слабкості лідера. Фашистського лідера потрібно перемогти, а це означає, що ті, хто проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи руйнуються.

Як і в 1930-х роках, щойно демократія по всьому світу почала ослаблятися, фашисти зробили свій хід і почали війну зі своїми сусідами. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто знищення демократії силою, хоча це також дуже погано. Це буде деморалізація для демократій у всьому світі. Ще до війни друзі Росії — Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон — були ворогами демократії. Перемоги фашистів на полі битви підтвердять, що правий той, хто сильніше, що причина в тих, хто програв, що демократії повинні зазнати невдачі.

Якби Україна не чинила опір, це була б темна весна для демократій усього світу. Якщо Україна не переможе, нас очікує десятиліття темряви.

Джерело

Автори