Стратегія і тактика мовчання
Я дивлюся не втихає срач з приводу поста Ганни Маляр щодо “швидкої насті” в деяких дописах з приводу «скоріше розповісти всьому світу гарні новини». Вже закидають Маляр, що вона пересмикує, тому що ворог не може дізнаватися, що втратив населений пункт з постів блогерів та журналістів. Насправді, може.
Я зараз коротенько на пальцях.
1. Зайти в населений пункт та зачистити населений пункт – це різні речі. Можна повісити прапор над магазином, а через 15 хвилин відкотитися під натиском контратаки або вскочити в засідку зразу за цим магазином.
2. Зачистити та втримати населений пункт – це теж різні речі. Бо після зачистки починається артилерійський обстріл, а потім спроби контратакувати. І важливіше всього втримати, а не повісити прапор.
3. Між заходом/зачисткою і утриманням потрібен час. Піхоті треба окопатися, треба підвезти БК, припаси та резерви завести. І тут є два варіанти: робити це тихо, поки ворог дупля не відбив, або робити це під щільним вогнем арти, з трьома орланами в небі та під час спроб контратаки.
4. Наостанок. Втрата населеного пункту, це є про*об на тактичному рівні. Кілька годин, а інколи і днів, наверх про втрату населеного пункту можуть не доповідати. Бо командна ланка тактичного рівня пробує відбити населений пункт та придумує собі всякі відмазки. В цей час в звільненому населеному пункті працює піхота, сапери та готуються артилеристи, щоб нанести ураження при контратаках. В принципі, вилка часу є. Іноді доволі суттєва. А коли про “зайшли та звільнили” пише блогер/журналіст з великою аудиторією, це тиражують ЗМІ. Всі наші ЗМІ та військових блогерів/волонтерів моніторять навчені люди. І зразу дзвінок старшому начальнику – “укропи кажуть, що ми втратили населений пункт”. В цю мить вилка часу скорочується до хвилин. Старший начальник отримує підтвердження, 5 хвилин лається, обіцяє розстріляти і під трибунал прої*авших командирів, а потім дає наказ, і на населений пункт наводиться вся арта в смузі відповідальності цього начальника, яка тільки достає. І перекидаються резерви.
Це не завжди так буває. Це поодинокі випадки. Але таке буває. І частіше, ніж хотілося б. І це треба розуміти. Тому саме розумне – то брати тактичну паузу на 12-24 години. Твоя аудиторія тебе все одне прочитає. І ще. Це не зрада. Це просто помилка.
Але ми всі навчаємось.
