Як заклики Трампа до миру в Україні можуть зруйнувати НАТО – Telegraph
Видання The Telegraph розмірковує про те, що якщо США та Європа припинять підтримувати Україну у війні з Росією, це може спонукати Путіна напасти на одну з країн НАТО та спричинити занепад Альянсу.
До своєї перемоги на виборах президента США Дональд Трамп неодноразово заявляв, що він може припинити війну в Україні, а якби президентом був він, а не Джо Байден, Путін ніколи б не наважився на вторгнення.
Однак після того, як він переконливо виграв вибори 5 листопада, новообраний президент не надав жодних деталей своєї обіцяної мирної ініціативи.
Telegraph припускає, що деякі союзники по НАТО могли висловити Трампу та його команді побоювання щодо того, як мирне врегулювання на користь росіян вплине на міжнародні відносини та фактично винагородить Путіна за його агресію.
25 років перебування Путіна при владі свідчать про те, що щоразу, коли йому дозволяють уникнути відповідальності, він намагається розсунути кордони (буквально та метафорично) ще далі, пише видання.
І якщо союзники Америки по НАТО вважають, що тиск з боку Трампа компрометує їхню рішучість не віддавати Путіну перемогу, злагодженість альянсу та, власне, усе його майбутнє можуть опинитися під загрозою.
Трамп неодноразово скаржився на те, що європейські члени НАТО не витрачають достатньо на оборону.
Водночас війна в Україні спонукала багато країн НАТО вперше збільшити свої оборонні витрати до 2% ВВП – давно узгодженої суми.
Очікують, що з 31 члена НАТО цього року цієї мети досягнуть 23. У 2014 році таких було лише троє.
Не дивно, що найбільше витрачають країни, розташовані найближче до Росії – наприклад, Естонія у відсотковому вираженні ВВП витрачає навіть більше, ніж Америка – 3,43%, тоді як Польща витрачає 4,12%.
Але Америка, яка у 2023 році витратила 916 мільярдів доларів на оборону – більше, ніж будь-яка інша нація на землі – є основою, на якій тримається НАТО.
Тож якщо інші члени НАТО кидатимуть виклик Трампу через аспекти його зовнішньої політики, які їм не подобаються, вони повинні пам’ятати, що це може мати серйозні наслідки для їхньої безпеки, пише Telegraph. Саме тому зростає напруга щодо того, що Трамп буде чи не буде робити.
Водночас, судячи з повідомлень з фронту, там дуже поширений скептицизм щодо здатності Трампа завершити війну так швидко, як він сподівається. Щоб це зробити, не сигналізуючи Путіну, що його агресія спрацювала, щоб уникнути підриву НАТО та обмежити ймовірність подальших нападів, це має передбачати, що Путіну доведеться піти на певні поступки.
При цьому видання зазначає, що останніми тижнями росіяни говорять про необхідність перекроїти кордони не лише України з Росією, але й кордонів країн Східної Європи.
Telegraph називає ці розмови “безглуздими” та каже, що Росія веде їх задля того, щоб відвернути увагу від її позиції у війні з Україною, яка є слабшою, ніж хотілося б росіянам.
На думку авторів статті, це не спрацює – зокрема тому, що Держдеп США ніколи не включить це у список прийнятних варіантів для Трампа – і водночас свідчить про те, наскільки Кремль насправді відчайдушно хоче зупинити війну, яку він так необачно розпочав.
Telegraph пише, що наступна адміністрація Сполучених Штатів може незабаром спробувати скликати якусь конференцію щодо України. Коли це може статися, буде залежати від готовності Путіна і Зеленського вести такі переговори, а також від домовленості про те, хто буде на них головувати, їхній порядок денний і місце проведення.
Америка, як провідна світова держава, яка за часів адміністрації Байдена надала Україні багато засобів для ведення війни, явно буде центральним учасником будь-яких переговорів, незалежно від того, чи будуть вони формально запропоновані Трампом, чи ні.
Інші європейські лідери також хотіли б взяти у них участь, але більшість із них стикаються з величезними внутрішніми труднощами, які їх відволікають.
Водночас, якби розпочався мирний процес, уряди великих країн НАТО використовували б дипломатичні канали, щоб намагатися вплинути на напрямок переговорів, пише видання.
При цьому Європа може найбільше втратити від результатів цих переговорів, які можуть надихнути Путіна висувати нові територіальні претензії.
Видання згадує про конференцію, яка відбулася ще до пандемії коронавірусу, де виступав провідний експерт із розвідки, який спеціалізується на Росії. Тоді він боявся не подальшого вторгнення в Україну, а бажання Путіна забезпечити сухопутний коридор до балтійського портового міста Калінінград.
Зараз це російський ексклав, що межує з Польщею на півдні та Литвою на півночі та сході. Росія має вільний доступ до нього по повітрю і морю, але не по суші. За останні роки вона інвестувала величезні кошти в місто, не в останню чергу в його військово-морську базу. Воно має стратегічне значення як ефективний форпост Росії в Європейському Союзі. Фактично, це одна з головних причин, чому Європа не повинна залишати Україну напризволяще, пише Telegraph.
Це означало б запропонувати Путіну відправити броньовану колону з території його поплічника Олександра Лукашенка в Білорусі через Литву (коротший шлях, ніж через Польщу, яка, в будь-якому випадку, більш захищена), щоб прокласти такий коридор.
У територіальному плані це було б набагато меншим правопорушенням, ніж він скоїв в Україні, але в політичному плані воно було б величезним, пише видання.
Це був би напад на суверенну територію члена НАТО і ЄС. Але якщо Путіну після війни в Україні дозволять зберегти велику частину території, на яку він не має реальних прав – що заважатиме йому забезпечити собі доступ до Калінінграда, ставить питання Telegraph.
Чи Трамп схвалив би рішучу відповідь НАТО на вторгнення росіян (або північнокорейців) у Литву? І якщо він цього не зробить – то що буде далі?
Російські націоналісти, лояльні до Путіна, часто говорять про анексію трьох балтійських держав з їхніми етнічними російськими меншинами. Чи зміг би Трамп змиритися з цим?
На думку авторів статті, саме тому мирні переговори слід розпочинати з обережністю та підкріплювати чітким відчуттям справедливості. В ідеальному світі їм передувало б подальше збільшення витрат на оборону серед членів НАТО.
Видання також зазначає, санкції проти Путіна та його наближених були абсолютно неадекватними – рівень життя звичайних росіян, можливо, впав, але клептократична еліта почувається як ніколи добре.
Нещодавно повідомляли, що три данські компанії купили російську рибу на мільйони в олігарха Віталія Орлова: податки, що стягують з такого продажу, означають, що приблизно від 10 до 20 відсотків сплачених сум йдуть на купівлю зброї.
Так званий тіньовий флот із 79 кораблів також перевозить російську нафту та інші енергоносії іноземним клієнтам. Підтримуючи багатства наймогутніших росіян і надаючи фінансові кошти для купівлі боєприпасів, бізнес, який займається цією торгівлею, утримує Путіна при владі та дозволяє йому продовжувати війну, пише Telegraph.
Державний департамент і багато республіканців у Конгресі будуть уважні до всіх цих небезпек: не в останню чергу до ризику того, що нова адміністрація відштовхне країни, які нібито є найкращими друзями Америки.
Видання також зазначає, що Трамп міг відійти від своєї попередньої риторики про миттєве завершення війни в Україні та стати більш стриманим – принаймні, за його стандартами.
Основна функція європейських дипломатів сьогодні полягає в тому, щоб їхні друзі в Державному департаменті підтримували новообраного президента в такому настрої, додає Telegraph.
“Тільки божевільний може хотіти, щоб війна в Україні тривала. Але тільки дурень може хотіти, щоб вона закінчилася тим, що Америка, а за замовчуванням і решта НАТО, змусить президента Зеленського стати на коліна перед Путіним”, – підсумовують автори статті.
Фото: NATO
