Яке кончене…

Іван Хомяк

Панство, ви навіть не уявляєте, скільки високоемоційної дурні ми пишемо та перепощуємо в соцмережах. І дуже часто з виглядом експерта світового рівня. Потрібно зупинитися. В критичній ситуації необхідне оперативне та максимально надійне інформування, а не оце все.

Чому ми генеруємо дурню? Причина проста: поєднання соціально-психологічної дезадаптації (невідповідність реальності зарані побудованим очікуванням) і наша людська схильність до когнітивних збочень. Розберу це на власному прикладі.

Що робити з першою причиною генерації шкідливої дурні?

Один рецепт – працювати і кохатись. Потрібно, щоб голові не було часу порівнювати очікування та реальність. Я на три дні випав із обойми і добре розумію, що багато із вас відчуває усі ці два місяці. Здуріти можна! У житті бувають ситуації, коли драма не закінчується, як у кіно, за дві години. Перестаньте бути глядачами, станьте учасниками, і вас попустить. Те, що ви робите, важливо. Прибрати в кімнаті – важливо, підтримати біженців – важливо, допомогти силам оборони – надзвичайно важливо. Зробіть зачіску або змініть форму бороди – це теж важливо, бо ми не орки і завжди повинні виглядати, як на сторінках VOGUE чи Playboy. Тому, не дуркуймо – сублімуймо.

Що робити з нашими когнітивними збоченнями?

По-перше, пам’ятати, що наша особиста категорична точка зору може бути хибним логічним висновком. Тож, не варто її одразу транслювати. Потрібно подихати, заспокоїтися, зварити борщу, критично проаналізувати її антиподи, а потім задати запитання: “Це піде на користь мені та людям у цей конкретний момент часу чи ні?”. Мій досвід попередніх двох місяців давав мені купу приводів для палаючих сенсацій із тисячами лайків і перепостів. Але це лише мій особистий досвід, мого щоденного перебування на ділянці суходолу площею в 2-3 кв. км.

Наприклад, я знаю три випадки “завтиків” із волонтеркою, яка прямувала від західних кордонів. Чи маю я право робити узагальнюючі висновки про героїв “чернівецького котла”, “облоги Коломиї” чи бариг із ОДА та ДПС. Мені невідомі ні статистичні показники таких завтиків (відсоток від загального потоку), ні конкретні обставини (гівнюки є скрізь, і війна тут нічого не поміняла), щоб робити узагальнення. З іншого боку, мені відомі дуже оперативні кроки щодо допомоги моєму підрозділу. Що зробити узагальненням – допомога йде дуже оперативно чи не дуже? Те саме про озброєння окремих підрозділів ТрО. Ми всю дорогу нили про те, що небезпечно з “таким” озброєнням кидати нас на виконання “таких” задач. Так, у нас не було пари “Зірок смерті” та зоряного крейсера “Галактика”, але більшість поставлених задач ми виконали. То, може цього примітивного озброєння для наших задач було достатньо?..

Який узагальнюючий висновок я маю транслювати в такому випадку? Ніякого. У мене для цього недостатньо інформації. Виключаймо наше мавпяче всезнайство. Не маєш достатньо інформації – не узагальнюй. Наприклад, мене запитують сьогодні: “Як там ситуація на фронті, який твій прогноз?” Усе, що я відповідаю, що у мене не достатньо інформації, щоб робити такі узагальнюючі висновки.

Що дає мені сили не впадати в емоційну псевдоаналітику? Я вірю в науку, ЗСУ і меритократичну українську активну меншість.

Автори