Примушення до любові маніяком

Зоя Ярош

Знищення цілих мікрорайонів та міст, знищення лікарень, садочків, шкіл, знищення житлових будинків та ТЦ, знищення музеїв та закладів культури – усе це ракетами, бомбардуваннями забороненими міжнародними конвенціями озброєннями. Вбивство дітей та мирного населення, ґвалтування жінок.

Усим цим Росія гордиться, вихваляється експериментальним застосуванням в України нових гіперзвукових ракет, називає це спеціальною операцією з денацифікаціі та демілітаризації.

Мамки та жонки гордяться своїми солдатиками, їх мародерством та знущаннями над мирними людьми, чекають їх із кухонними комбайнами та шубами.

Це все – навіть не мавпи з гранатою, як я раніше казала. І не міжнародний тероризм та міжнародні злочини, як визначає міжнародне право. Це все десь з низинних патологій.

Знаєте, як маніяк, котрий спочатку зґвалтував, а потім дає цукерочку. Вони ж усе це роблять, щоб тут встановити свою владу, своє панування. Примушення до миру, денацифікація та демілітаризація через оці всі вищеперераховані злочини.

Саме припиненням масових убивств вони апелюють на переговорах. Саме це і вважають цукерочкою. По суті – примушення до любові маніяком. Як будь-який маніяк, вони не розуміють, чому ми не беремо цукерочку і не хочемо їх любові.

Ціла країна глибинно психічно травмованих людей, котрі через насилля самі стали насильниками. Вони ніколи не зрозуміють вільних, просто нормальних людей. Їх синдром переміг. Тому, власне, вони і є справжні зомбі.

Нема в нас іншого шляху, окрім перемоги. Ми всі вже бачимо, яку страшну ціну ми за неї платимо, а до перемоги ще довгий шлях.

Але ті, хто виживе, вони залишаться людьми, вони не стануть зомбі. Темрява не поглине нас. Бережіть світло в собі, бо ми і є світло.

 

Ілюстрація  © Володимир Прокопенко

Автори