«Новое время», ти охрініло?
Зранку в мене плавиться телефон. Знайомі і друзі питають одне й те саме: “Що у вас? У вас бої? До вас прорвалися?”. Питання, чесно кажучи, збило мене з пантелику. Я не вдома зараз – я у частині. Можете уявити, що я відчув, коли мене стали у десятий раз питати: “Що, до вас на Борщагівку прорвалися окупанти?!” Борщагівка – район на південному сході Києва, хто не знає. Живу я там.
Звісно, я запитав, звідки люди все те дізналися? І звісно я здобув відповідь – з видання “Новоє врємя”. Скриншот дивіться нижче.
Видання НВ опублікувало статтю “11 березня 2022 року. Як Путін намагався окупувати Київ із боку Борщагівки” за підписом Івана Верстюка, як там написано – редактора розділу “Бізнес”. Зі статті я дізнався, що вчора, 11 березня, в районі вулиці Зодчих у будинок влучив снаряд від танку, після чого на Борщагівці з’явилися автобуси з людьми явно російської зовнішності й з відповідною говіркою.
Фокус у тому, що вулиця Зодчих – це 20 хв пішки від мого власного будинку.
Перша моя реакція на прочитане була: “Це дурня якась”. Такого просто не могло бути. Достатньо глянути на мапу, аби побачити, заїхати на київську Борщагівку можна лише по цілком конкретних дорогах. Всі вони наразі у багатьох місцях перекриті місцевою теробороною. Про частини ЗСУ, які тримають позиції ЗА межами Києва, я взагалі мовчу. Справа в тому, що перший тиждень війни я діяв саме в тому районі і чудово знаю тамтешню обстановку.
Протягти автобуси з диверсантами через таке? Та там повноцінне бойовище треба, про яке точно чула б вся країна.
Обдзвон знайомих, які нині перебувають в теробороні, дав ті самі результати – ніхто нічого не чув ні про який прорив танків із диверсантами. Ну от взагалі ніхто.
І отут я побачив ще одну деталь. Цитую:
“Рівно об 11 годині ранку 11 березня 2022 року годинник на стіні в моїй домашній кімнаті, де я працюю, перестав битися….”
Зауважую “рівно об 11-й годині”. Все стало зрозуміло. Вчора об 11-й годині я сам був на Борщагівці, заїжджав по справах і серед іншого заскочив додому, взяв кілька речей. Ще ремонтував колесо на шиномонтажі. Весь цей період я НЕ ЧУВ жодного бахкання. Вже повірте, влучення в будинок чути ду-у-уже далеко, а знаходився я практично біля місця описаних подій. Я спокійно проїжджав блок-пости тероборони і не бачив там ніякого занепокоєння. Ба більше, коли на шиномонтажі я ремонтував колесо, біля мене стояли поліцейські (теж ремонтувалися) і тероборона. І у всіх них радєйки мирно куняли, чого точно не було б у разі прориву.
І ще. Перед від’їздом з Борщагівки я забирав товариша і для цього проїхав… по вулиці Зодчих. Авторитетно кажу – я не побачив там ані автобусів із диверсантами, ані влучення в будинок.
Навпаки. Я бачив і відмітив, що життя добряче пожвавішало. Банально, людей і машин на вулиці стало більше. Прорив – ви ж розумієте?
З усього переліченого висновок – автор своєю статтею просто збрехав. Не знаю, з якою метою. Може, в нього сталася галюцинація в силу нюансів здоров’я. Може, він вирішив хайпонути по темі, що з журналістами також стається. Не знаю. Я знаю інше.
Публікувати таку брехливу інформацію у виданнях рівня НВ неприпустимо. Ні за яких умов. Автор статті встиг посіяти паніку і перелякати чимало людей. Про те, якого переполоху наробила його стаття в штабах ЗСУ, я взагалі мовчу. Чи, може, автор думає, що військові їх не читають?
Корить запитати просто: НВ, ти охрініло? Навіщо таке робити? З якою метою? Невже незрозуміло, до яких наслідків призводять такі дії?
Одним словом. Якщо НВ поставило мету в очах багатьох читачів здобути славу “жовтяка” і “смітника”, йому це дивовижно вдалося. Для мене особисто НВ – більше не джерело.
