14.02.2017. За Порошенка було краще
14 лютого 2017 року за місцевим часом нижня палата парламенту Канади у третьому й останньому читанні ратифікувала угоду про Зону вільної торгівлі з Україною. Сама Угода про вільну торгівлю була підписана ще 11 липня 2016-го під час візиту канадського прем’єра Джастіна Трюдо до Києва. Після набуття документом чинності Канада зобов’язалась негайно скасувати мита на 99,9% українського імпорту, а Україна – 86% мит на імпорт з Канади. П’ять років тому дві країни, розділені океаном, впритул підійшли до позитивного результату.
Відносини з Канадою завжди займали особливе місце в українській зовнішній політиці. Навіть коли незалежної України як такої не існувало. Бо саме у Канаді перебував український уряд у екзилі після того, як більшовики остаточно окупували УНР. Саме українська діаспора в Канаді берегла традиції нашої культури та державності в той час, коли на території УРСР більшовики вчили окуповане населення ходити строєм та співати «Інтернаціонал». Канадський уряд не міг не рахуватись з потужним українським рухом всередині. Згодом колишній британський домініон став одним з найвпливовіших адвокатів України на міжнародній арені. Саме тому Канада стала другою країною (після Польщі), що визнала нашу незалежність. Тому наша тісна дружба й співпраця виглядали цілком природними. Навіть дивно, що до 2016-го ніхто в Україні не намагався домовитись з канадцями про вільну торгівлю. І лише Петро Порошенко не тільки домагався, а й домігся. Врешті-решт договір був-таки остаточно затверджений, і угода запрацювала.
Сьогоднішня Канада лишається нашим близьким союзником. Коли на обрії замаячила загроза російського вторгнення, ця країна разом з іншими вільними державами допомогла Україні: зброєю, інструкторами, дипломатичним тиском. І не нам їх звинувачувати, що «не в коня корм» – замість подяки людина, яка наразі називає себе головою української держави, висунула купу претензій: мовляв, через іноземну допомогу з України тікають інвестори, і краще б не зброю нам надсилали, а гроші (на «Велике Крадівництво», авжеж)… Проте, насправді інвесторів відлякує «національний лідер», який не має ані національної свідомості, ані мінімальних лідерських якостей. І воювати за нас не буде навіть стовідсотково дружня нам Канада. Українці самі дадуть ворогові гідну відсіч. Якщо треба – всупереч бездарному та недолугому державному керівництву.
