13.02.2017. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

13 лютого 2017 року в Києві відбулася зустріч Президента та Прем’єр-міністра України з Павлом Філіпом, Прем’єр-міністром Республіки Молдова. Хоча формально найближчу до України державу очолював проросійський Ігор Додон, проєвропейський парламент та, відповідно, уряд зв’язали його по руках і ногах, не дозволивши «кріпити дружбу» з Кремлем. Тому можна говорити, що лідери нашої держави зустрічалися з фактичним керівником Молдови.

Українці й молдовани – не лише сусідні й дружні народи, але й, на жаль, товариші по нещастю. Просто у них біда трапилася на 23 роки раніше – коли проросійські бойовики заявили про створення «ПМР», а дислокована у Тирасполі 14-та Загальновійськова армія розбила молдавські сили оборони. Але є й одна відмінність: тодішня влада не мала ані досвіду, ані державницького погляду, тому доволі легко зголосилася вважати російські війська у Придністров’ї «миротворцями». Так, війну це зупинило, але з тої пори окупанти так і не пішли геть, а про реінтеграцію годі й казати.

До речі, про реінтеграцію: свого часу офіційному Кишиневу теж пропонували своєрідну «формулу Штайнмайера» – визнати «місцеву владу ПМР», надати сепаратистам особливий статус, відмовитись від європейських прагнень. Щоправда, тоді цей план називався «формулою Козака» – того самого Козака, що нині тисне на переговорах на Україну, намагаючись примусити нашу країну до того ж, до чого намагався примусити наших сусідів 20 років тому. І Молодова, і Україна послали Козака з його формулами подалі. Як бачимо, у двох країн надто багато спільного, аби не намагатися побудувати гарні відносини.

І ми будували. Збільшували товарообіг. Співпрацювали у сфері безпеки. Виступали з безумовною підтримкою територіальної цілісності сусідньої країни. Вони, зі свого боку, підтримували нас, ділились досвідом у отриманні безвізу (який їм надали декількома роками раніше) та радо купували українську продукцію. Здавалося б, що могло піти не так?

Як виявилось, не так пішло усе в Україні після президентських виборів 2019 року. Першу пару років нічого не віщувало біди, аж поки у 2021-му не розгорівся міжнародний скандал. Українські спецслужбісти за прямим наказом Офісу Єрмака викрали в Молдові екс-суддю Миколу Чауса, який переховувався там, знаходячись під захистом молдавської держави. Навіщо вони це зробили? А лише для того, щоб залякуванням та тортурами вибити з політбіженця показання… проти Петра Порошенка. Ані протести з боку молдавських чиновників, ані широкий міжнародний розголос не змусили єрмаківських «розвідників» відпустити Чауса. Лише коли він сам спромігся втекти від своїх мучителів та здався представникам влади, його лишили у спокої. Ганебні подробиці цієї історії стали відомі лише декілька днів тому. Банда Зеленського-Єрмака не лише вдалася до викрадення людини й тортур заради своїх політичних амбіцій – вона на рівному місці зруйнувала відносини з найближчим і природним нашим союзником. Втім, нічого нового.

Автори