Захист нашої держави і самих себе залежить виключно від нас
Паніка і панічний страх виникають тоді, коли громадянин не розуміє:
– що відбувається навколо нього, але усвідомлює, що це небезпечно;
– до яких негативних наслідків особисто для нього може призвести те, що відбувається, в майбутньому;
– і що саме він повинен робити для того, щоб ці негативні наслідки не відбулись.
У ситуації, коли іноземні партнери четвертий місяць поспіль попереджають владу і громадян України про наміри росії здійснити черговий військовий наступ на нашу державу, аж до повної її анексії, коли владні структури не дають чітких повідомлень суспільству та не можуть визначитися, до чого їм готуватися – до війни чи «мирних» перемовин з путіним, на тлі спеціальних інформаційних операцій, які проводить ворог, у т. ч. з використанням власної агентури впливу всередині держави, – градус напруги і панічних настроїв серед пересічного населення близький до критичної своєї межі.
Хоча насправді для нас, українців, все має бути просто і зрозуміло.
У 2014 році росія з використанням військової сили вторглась в Україну, анексувавши Крим і частину Донбасу. Завдяки героїзму та самопожертві військових і добровольців наступ ворога вдалося зупинити. З цього часу війна точиться вже вісім років, і її ціль та мета путіна лишаються незмінними – втрата Україною державності та перетворення її на частину новітньої «російської імперії».
Це аксіома. Тому, не потрібно міркувати над точними датами ворожого нападу. Він неодмінно рано чи пізно відбудеться, і його дата залежатиме не від пори року, а від слабкості нашої держави чи, навпаки, її здатності захистити себе.
Змушений констатувати, що наразі для ворога сприятливий момент для чергової атаки, що зумовлено низкою факторів, про які вже багато сказано.
Тому, ми повинні усвідомити, що захист нашої держави, а, відповідно, і самих себе, залежить виключно від нас. Ми повинні розуміти, що переважна більшість українців не зможе жити в окупації та ніколи не стане частиною потворного утворення, яке будує путін. Українці в ньому потрібні лише як складова території, робоча сила та засіб відновлення слов’янського балансу у все більше не слов’янській росії.
Розуміючи це, алгоритм наших дій простий. Єдине, що ми повинні враховувати, що війна 2022 відрізнятиметься від війни 2014 року застосуванням авіації та важкого озброєння. Тому просто з автоматом ворога не зупинити. Запорука нашої перемоги в єдності ЗСУ і народу та їх взаємодії під час чергового етапу наступу агресора.
У цих умовах всі, хто може тримати зброю та готовий боронити власну землю, повинні стати резервістами ЗСУ та вже зараз розуміти, у складі якої бригади вони це будуть робити.
Хто в силу тих чи інших обставин не може це зробити (догляд за пристарілими батьками, інвалідами, проблеми зі здоров’ям, вік) – приєднуйтесь до лав територіальної оборони і, без перебільшення, захищайте свої міста і домівки від ворога.
Ті, хто не готовий воювати, – працюйте. Своєю працею Ви створюєте потрібні суспільству продукти і товари, а також податки з яких фінансується армія.
Найголовніше під час відбиття атаки агресора – не панікувати, чітко розуміти алгоритм власних дій та своє місце в «бойовому порядку» держави.
Фото © Павло Щибря / Facebook Територіальна оборона (ТрО) міста Києва
