Життя в часи змін
Оскільки владу зараз не лає лише лінивий, і провали Зеленського неминуче ведуть до дострокових парламентських і президентських виборів, після тимчасового вирішення загрози російського вторгнення давайте міркувати, як нам жити далі в часи змін.
Бо цілі і пріоритети – це добре, а жити треба щодня. І бажано не виживати, а дихати життям на повні груди.
* * *
Сьогодні між Україною і Туреччиною буде нарешті підписано Угоду про вільну торгівлю. Це – частина складної геополітичної гри Ердогана, але, в підсумку, може виявитися вигідною для України не лише в економічному, але й в політичному і безпековому сенсі.
Проти цієї угоди довгий час протестували цілі сектори української економіки, справедливо побоюючись засилля дешевого турецького імпорту, який через послаблення турецької ліри може стати ще привабливішим для кінцевого споживача.
З іншого боку, лише у відкритій конкуренції, з мудрою підтримкою держави можливо створити якісний, комерційно успішний продукт.
Туреччина давно хоче і активно виходить на український ринок.
Водночас, це шанс і для українських компаній вийти на ринок Туреччини, спільно з турецьким капіталом створити підприємства в Україні для подальшого експорту в країни ЄС продукції «made in Ukraine» в рамках Угоди про асоціацію України з ЄС.
Для цього потрібно, щоби Уряд докладно публічно пояснив, які саме механізми закладено в українсько-турецькій угоді. Зустрівся з профільними українськими асоціаціями і детально розтлумачив, як саме це буде функціонувати, які етапи і нові можливості, як буде підтримувати влада український бізнес у нових умовах.
Бо наразі нічого невідомо.
Безперечно, будуть проблеми, провали і незадоволення. Але те саме ми проходили під час підписання Угоди про асоціацію з ЄС: жахливі прогнози, об’єктивні проблеми, але потім динамічний ріст і позитиви від роботи з цивілізованим, одним із найбільших світових ринків.
* * *
Зеленій владі також варто припинити полювання на українських підприємців – від малих до великих.
Кількість перевірок за останні три роки подвоїлася!
Системний тиск і погрози влади на адресу Нової Пошти, АТБ, Сільпо, Синєво, Арселор-Міттал, СКМ і інших відлякує потенційних інвесторів більше за перманентну загрозу війни.
Боротьба з ФОП, коли народні депутати мандрують зі спортивними сумками з сотнями тисяч доларів корупційного походження, лише загострює почуття несправедливості.
Тому, якщо ми хочемо вільний ринок і ефективну економіку, давайте це зробимо!
Спрощена система оподаткування, низькі податки, коли вигідніше заплатити офіційно і мати чистий спокій, аніж комусь весь час щось пояснювати і щось вчорну платити, ліквідація мертвих і абсолютно прогнилих від народження служб, єдиною метою існування яких є вкрасти час і гроші в бізнесу.
Вчора, ремонтуючи пробите колесо, розговорився з шиномонтажником, який справедливо обурювався податковим тиском і дорожнечею всього в Україні. Коли елементарний сміттєвий бак біля майстерні коштує вдвічі дорожче, аніж в Німеччині. Бо у вартості цього баку в Україні зашита частка трухіних, кузьміних, єрмаків, зеленських. Кожному по гривні, а в підсумку пересічний українець платить удвічі дорожче, аніж в ЄС, причому за товар чи сервіс удвічі гіршої якості.
* * *
Тому, єдиний вихід з замкнутого кола невдач є радикальна податкова реформа, держава як зручний сервіс, а не інструмент репресій і збору данини. Парламент схвалює закони, Президент генерує сенси, уряд дбає, захищає і працює.
У Зеленського ще є шанс зупинити нарковечірку на руїнах держави.
А якщо ні, то ми це зробимо після нього.
Фото © ОПУ
