23.01.2017. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

23 січня 2017 року Держстат оприлюднив цікаві цифри. За офіційними даними, у 2016-му промислове виробництво в Україні зросло на 2,4 відсотки. Ніби цифра скромна, й узагалі нічого видатного. Якщо не знати однієї обставини: це трапилося після чотирьох років падіння. Так, і у «останньому довоєнному» 2013-му, і в «футбольно-інфраструктурному» 2012-му українське виробництво вже суттєво знижувалось. А тут – після двох років війни та втрати значної частини промислової бази – хай невеликий, а ріст.

Для того, щоб такий результат взагалі став можливим, знадобилися довгі зусилля різноманітних ланок держави. Військові надійно «законсервували» конфлікт в межах ОРДЛО, давши міцного ляпаса ворогу під Широкиним та Мар’їнкою і не дозволивши просуватися далі. Дипломати переконали світ у тому, що Україна стабільна та безпечна, і сюди не страшно інвестувати. Економічний блок уряду створював сприятливі умови для бізнесу, не забуваючи про наповнення бюджету. Нацбанк регулював монетарну політики, оздоровлював банківську систему та не давав гривні перетворитися на венесуельський болівар. А голова держави контролював усі ці процеси та вів перемовини з усіма, хто міг нам допомогти, – з лідерами країн Заходу, з керівництвом МВФ, з європейськими чиновниками тощо. Отак спільними зусиллями вдалося витягти з ями українську економіку взагалі й промисловість зокрема.

На жаль, зараз у владних кабінетах панує зовсім інша думка та інший настрій. Один з «економістів» правлячої команди взагалі заявив щось на кшталт «промисловість падає, але економіка росте». Проте ані всесвітнім продавцем послуг, ані потужним європейським IT-хабом після цих слів ми так і не стали. Ба більше, сьогоднішній режим узяв курс на знищення малого бізнесу взагалі: новими податками, дурними заборонами, регуляцією, перевірками… Але й великі підприємства страждають: на початку своєї каденції можновладці мало не вижили з країни тютюнові компанії, що наповнюють бюджет на мільярди, а на «екваторі» кошмарять найбільшого іноземного інвестора в нашій історії – Arcelor Mittal Кривий Ріг. Мабуть, сумна доля чекає усіх, хто не занесе відкат у ОП. Хоча є й інший варіант: не занести дещо в ОП, а декого звідти винести.

Автори